(Відповіді повні) 1. Який з творів М. Куліша не можна перекласти іншими мовами і чому?
2. Укажіть правильні твердження: а) Куліш визначив п'єсу " Мина Мазайло" як
сатиричну комедію. б) У творі " Мина Мазайло" містяться досить прозорі натяки
на облудність насильницької радянської українізації; в) Мина Мазайло - львівський
службовець середніх літ г) Куліш визначив п'єсу " 97" як сатиричну комедію.
3. Особливості п'єси «Мина Мазайло» Укажіть правильні твердження: а) драму не
можна перекласти: втрачається обігрування українських і російських прізвищ; б) у
драмі є позитивні персонажі (дядько Тарас, Мокій, Рина ) в) в основу твору
покладено начебто анекдотичну історію г) засобами гротеску і сатири автор
викриває суспільні антиукраїнські явища наприкінці 20-х років XX ст.
4. Укажіть правильне твердження: а) дія відбувається в домі Мини Мазайла на вул.
Н-ській, 27, Холодної Гори м. Харкова в період найбільшого поширення
українізації. б) дія відбувається в домі Мини Мазайла на вул. Н-ській, 27, Холодної
Гори м. Києва в період поширення голодомору в) дія відбувається в домі дядька
Тараса на вул. Н-ській, 27, Холодної Гори м. Харкова в період поширення
голодомору г) дія відбувається в домі тьоті Моті м. Курськ в період поширення
українізації 04.09.2020
5. Укажіть твердження, які характеризують Мину Мазайла а) цурається свого
українського прізвища, мови, культури б) уособлює духовну порожнечу й
малоросійську меншовартість міщан в) «вдарений мовою», без п’яти хвилин
комсомолець г) у є нього й висловлювання, які продиктовані любов’ю до рідного
краю й народу, глибоким знанням історії.
6. Всі твердження є правильними, ОКРІМ а) Жінка та дочка Мини Мазайла – типові
зарозумілі та тупі міщанки, що поділяють суб’єктивно вмотивовану зневагу Мини
до всього українського. б) Мокій захоплюється багатством та красою української
мови, чим доводить батька до сказу. в) Лина, під впливом Мокія, починає щиро
цікавитися українською мовою, розуміти її красу та багатство г) «Тьотя Мотя»
вийшла за межі твору та пішла у народ як прізвисько.
7. Укажіть твердження (цитати), які характеризують Мокія
8. Укажіть твердження(цитати), які характеризують дядька Тараса
Упало світло ліхтарів
На день конаючий і тихий,
Та перед смертю він зустрів
Посмертні свічі — дивним сміхом.
І, мабуть, кожний з нас відчув
Той сміх, як переможну силу,
Як перенесену свічу
За межі схилу.
І це тому я, мов у сні,
Пішла серединою вулиць,
І очі, зустрічні, ясні,
Не глянули, а розчахнулись.
Та я минала всі вогні,
Як світло не своєї брами,
Бо чула: жданий довгі дні —
Вже йде з безсмертними дарами.
***
Олена Теліга – Весняне
Розцвітають кущі жасмину,
Грає сонце в височині!
Чи зустріну, — чи не зустріну?
Чи побачу тебе, чи ні?
І куди б скерувати кроки,
Щоб тебе я могла знайти?
Тільки бачу, іде високий,
Приглядаюсь, чи тож не ти…
І не вітряно і не хмарно,
Все заповнює весняний сміх!
Цілий день я проброжу марно,
Не зустрівши очей твоїх.
Та зате серед ночі, любий,
У весняному моєму сні, —
Поцілуєш мої ти губи
І щось ніжне шепнеш мені.
***
Олена Теліга – Життя
Василеві Куриленкові
Зловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки,
І жах ночей, що покривають плач,
Ти, зраджений життям, яке любив так палко,
Відчуй найглибше, але все пробач.
Здається, падав сніг? Здається, буде свято?
Заквітли квіти? Зараз чи давно?
О, як байдуже все, коли душа зім’ята,
Сліпа, безкрила, сунеться на дно…
А ти її лови! Тримай! Тягни нагору!
Греби скоріше і пливи, пливи!
Повір: незнане щось у невідому пору
Тебе зустріне радісним: “Живи!”
Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти
І підповзуть, як нитка провідна,
Ти приймеш знов життя і так захочеш жити!
Його пізнавши глибоко, до дна!
***
Олена Теліга – Без назви
Д.Д.
Не любов, не примха й не пригода, —
Ще не всьому зватися дано!
Ще не завжди ж у глибоких водах
Відшукаєш непорушне дно.
І коли Твоя душа воскресла
Знову мчиться у осяйну путь,
Не питай чиї натхненні весла
Темний беріг вміли відштовхнуть.
Не любов, не ніжність і не пристрасть,
Тільки серце — збуджений орел!
Пий же бризки, свіжі та іскристі,
Безіменних, радісних джерел!
***
Олена Теліга – Я руцi, що била, — не пробачу…
* * *
Я руцi, що била, — не пробачу —
Не для мене переможний бич !
Знай одно: не каюсь я, не плачу,
Нi зiтхань не маю, нi злоби.
Тiльки все у гордiсть замiнила,
Що тобою дихало й цвiло,
А її тверда й холодна сила
Придушила тепле джерело.
Але нaвiть за твою шпiцруту
Стрiл затрутих я тобi не шлю,
Бо не вмiю замiнять в отруту
Вiдгорiле соняшне — “люблю”.