Відповіли на запитання

Повість "Пригоди Марка Твена"

неграмотна дитяча мова:

Ярищині загаза чогтова;

так тобі й тгеба;

щоб ти гозбив свою погану могду, опозогив.

вживання приказок, прислів'їв, фразеологізмів:

реп'ях до собачого хвоста;

Ява міняв професії, як циган коней;

шукай вітра в полі, добре кусай — і будеш, як бугай, галасують, як баби на базарі;

дуля з маком;

дати дриза.

несподівані порівняння:

очі — наче тракторні фари;

землю гребе ногами, як екскаватор;

ми заклякли, мов курчата перед шулікою;

звиваючись черв'яком, навстоячки крутила педалі; я почув, як вона, загримівши кістками, побігла-покотилася кудись геть по дорозі;

Орли! Соколи! Гзнгстери, а не хлопці!

наділення тварин незвичними кличками: 

корова Контрибуція, бугай Петька, цап Жора, цуцик Собакевич.

використання зниженої лексики, лайливих слів: 

вуха пообриваю та свиням викину, анциболотники, шминдрики, авантюрист шмаркатий, ремиґав, як той старий віл; страшнюче мурмило, що його навіть сам зоотехнік боїться, вишкварки, нема на них буцегарні.

використання наукової чи професійної лексики в буденній ситуації: 

слова «кінозірки» після вдалого приземлення — політ пройшов нормально, почуваю себе добре, невагомість і перевантаження перенесла задовільно; про врятованого цуцика: Пульс нормальний, невагомості нема. Тиск триста атмосфер. Прийняв на борт потерпілого товариша Собакевича.

Згадаймо зі шкільної літератури старших класів драму-феєрію Лесі Українки „Лісова пісня”. Її головний герой Лукаш зі своєю матір’ю та дядьком Левом звели невеличку хатку в лісі. З самого початку його зачаровує краса лісу, і він хоче грати й грати, милуватися природою. А й справді, ліси на Волині дуже гарні і зачарують не лише хлопчину, а будь-кого, хто туди завітає. Лукаш зустрів Мавку і закохався в неї з першого погляду, Адже ж вона й справді красуня. Та, нажаль, не у всьому я можу його підтримати. Розмовляючи з Мавкою вперше, він пестив її, голубив, обіцяв ледь не „Золоті гори”, а в звичайний інший день докоряв їй за те що вона не приносить користі, не працює по господарстві, та ще й мати сварять за неї. Таким чином хлопчина згубив своє кохання у повсякденному клопоті, забувши, що Мавка не звичайна сільська дівчина, яка звикла до роботи, а тендітна лісова істота, що все своє життя проживає граючись та співаючи, у злагоді з природою. Вона звикла радіти усьому: співу пташок, квіту рослин. Лукаш теж любив природу, та під час роботи не зважав на це. Мавка могла знайти в ньому те, чого не звидить звичайна людина, вона побачила його душу, яка співала через сопілку, і покохала його через його спів. Покохала щиро й віддано, одразу й назавжди. Згодом Лукаш почав виробляти таке, що зрозуміти його мені не вдалося: він одружився з Килиною, щоб показати Мавці, вона не „Лісова царівна”, адже Мавка його, щоб Килина більше не приходила до них, бо чуло серце Мавки, що недобра ця жінка. Жив з нелюбою собі жінкою, а потім зник на довгий час. Незрозуміло, чому він перемінив своє ставлення до Мавки, бо казав він їй про свою любов велику, і про те, що люди паруються на все життя, як голуби.

Ads by optAd360
Якби я став на його місце з самого початку твору, то, мабуть, спробував би урівноважити ситуацію одразу. Все ж краще було б не доводити до конфліктних ситуацій. Я допоміг би Мавці пристосуватись до свого ритму життя, дав зрозуміти матері, що я кохаю Мавку і не збираюсь так відступатись. Вона здібна дівчина і може навчитись усього. Найголовніше те, що вона бажає навчитись усього цього повсякденного клопоту. Вона чемна і не свариться, не ображає нікого. А веселішу дівчину ще спробуй знайти. Моральні закони того часу були трохи іншими, та все ж хатка була в лісі, і ніхто не бачив, що у них відбувається. Через деякий час було б весілля, та не з Килиною, а з Мавкою. Я думаю, що далі все пішло б по-іншому: ми зажили б щасливо, разом. Дуба столітнього не зрізали б і при мені, і при дітях і онуках моїх, і далі через покоління зберігали б дуб сього, як символ родинного щастя нашого та поєднання природи і людини, реального і міфічного.