Відповісти на питання за повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» 1)Що таке демонологія? Назвати образи демонології, які зустрічаються в повісті «Тіні

забутих предків» М. Коцюбинського. Як Ви ставитесь до образів української

демонології?

2)Висловте свої міркування щодо функцій природи в повісті «Тіні забутих предків»

М. Коцюбинського.

3)Назва повісті виникла не відразу. Перша – «В зелених лугах», не вдовольнила

письменника. М. Коцюбинський перебирає інші варіанти. Вкажіть інші назви твору.

4)Чи зумів С.Параджанов у фільмі передати захоплення Коцюбинського Гуцульщиною?

5)Чи може повість і фільм «Тіні забутих предків» бути прикладом для виховання почуття

відданості Батьківщині, відігравати роль у національному вихованні, у вихованні

загальнолюдських цінностей? Думку аргументуйте.

   Традиційна українська колиска – це найперше ліжечко для немовляти, підвісне або опорне. ЇЇ ще називають люлька або колибка.

      Виготовляли з чистих порід листяних дерев: клена, калини, ясена, горіха, ліщини, котрі ростуть у наших краях. Виготовляли їх власноруч, вкладаючи усю свою майстерність та любов. За формою вона нагадувала маленький човник, що пливе у хвилях людського буття. Її підвішували до стелі біля ліжка батьків, біля пічки, де тепло. Колиска була затишком для усіх дітей, що народжувалися у великій селянській родині. Під спів материнської колискової пісні гойдалася колиска, у ній засинало немовля.

      Колиска і тепер є символом душевності родини, затишку та спокою, наступності поколінь.

У думах народ оспівує мужність і героїзм захисників рідної землі у боротьбі проти ворогів, засуджує жорстокість загарбників, а також утверджує моральний ідеал людини.

Кращі духовні якості людини втілює в собі героїня однойменної думи Маруся Богуславка. Це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки. Доля цієї жінки дуже складна. Потрапивши в турецьку неволю, вона стає дружиною султана. Але забути рідну землю Маруся не може, мабуть, тому і знає, що сьогодні у нашій землі християнській Великодня субота, а завтра святий празник. Але, незважаючи на своє важке життя, ця жінка не втратила доброзичливості і співчуття. Вона ставиться з розумінням і добротою до бідних невільників, що "тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають". Маруся відмикає темницю і випускає на волю бідних невільників, коли її чоловік від'їжджає до мечеті. Так вона може прислужитися Батьківщині, образ якої плекає в своєму серці.

Але повернутися додому Маруся не може, бо вже "потурчилась, побусурменилась". Саме тому вона просить козаків передати батькові, щоб не викупав її, дівку-бранку, з неволі. В цьому — трагізм і складність цього образу.