В.Нестайка та Я. Стельмах по ознакам повісті відповідають всі,крім а) великий за обсягом твір б) охоплює короткий промежуток часу в)розповідає про багатьох літературних героїв г)має багато подій
Неодноразово, мабуть, кожному з нас випадало гати за вчинком, гідним поваги та захоплення. Ми думали про те, що так могла вчинити тільки сильна людина. Але навряд чи нам доводилось пережити чи побачити на власні очі щось хоча б подібне до того, що описано в повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Образ Соломії — оригінальний, але життєвий. Наскільки відомо з історії України, всі історичні умови, у яких відбувається дія твору, правдиві, а такі люди, як Соломія, не тільки існували, а й були певним типом: багато хто з кріпаків у середині XIX сторіччя, не витримавши приниження кріпацтва, вдавався до рішучих дій, виборюючи собі волю нехай навіть ціною власного життя.
Література не лише вводить нас у контекст далекого минулого чи актуальної сучасності, а й формує певні стереотипи щодо характерів людей, їхніх вчинків та прагнень. Говорячи «українська дівчина», ми часто бачимо перед собою образ, створений сентименталістами й романтиками. Вона постає перед нашим уявним зором покірливою та скромною та тихою, безумовно, гарною зовні, із чутливою поетичною душею. Цей образ взятий з життя, він також не вигаданий. Але кожен час, кожні історичні обставини формують свого «героя». Звикли до стереотипів, ми навіть дивуємось, побачивши в українській літературі таки новий, незвичний для нас жіночий образ. Соломія, звісно, має поетичну душу вміє кохати, бути ніжною та щирою. Але ми не помічаємо в її характері тієї покірливості та бездієвої сумовитості перед труднощами, яку зазвичай приписують «українській жінці» як узагальненому образові. Вона не здатна до інших, сильніших, бурхливіших емоцій, їй не знайоме відчуття обурення через
несправедливість і жага дій, — вона знає, що таке справжні дії, боротьба за своє майбутнє, мужність та безстрашність.
Содомія постає перед нами щиро закоханою жінкою. Її кохання сильне. Вона готова ризикувати, боротися, аби здобути волю й побудувати і пік життя так, як вважає за потрібне. Вона здатна йти за своїм чоловіком попри те, що шлях, обраний ним, складний та ризикований. Але річ навіть не в тім, щоб пристати на те чи інше рішення: Соломія здатна сама вирішувати, не тільки вкупі з Остапом, а й самостійно. Саме вона вирішує визволити Остапа, коли той потрапляє в ув’язнення, саме вона разом з Іваном втілює свій план у життя.
На жаль, Соломію чекає трагічна доля: вона тоне у бурхливих водах, хоча стільки разів вибиралася з небезпеки, перемагала бурхливі води життя. Згадуючи про неї, Остап говорить, що на дні тепер поховано половину його душі. Не тільки справжнє почуття, а й спільний ідеал, спільна боротьба об’єднали дві закокохані душі, зробивши їх єдиним цілим.
Нині вже ніхто не вважає за чесноту скромність чи покірливість. Багато хто із сучасних жінок має, як кажуть, «чоловічу вдачу»… Але ж образ Соломії захоплює насамперед тим, що її мужність була зумовлена високим ідеалом, її наполегливість на шляху до поставленої мети була духовною потребою, прагненням волі як необхідного елементу гідного й щасливого життя. Не так часто зустрічаються постаті, у яких сила поєднується зі справжніми цінностями. Мабуть, Соломія приваблює й зачаровує читачів не лише силою своєї особистості, а й духовністю своїх переконань, моральною красою. Мені дуже сподобався образ Соломії, я вважаю, що він може слугувати прикладом і сучасному жіноцтву, прикладом поєднання краси внутрішньої та зовнішньої із незламною вдачею, із прагненням домогтися справедливості навіть такою дорогою ціною…
У восьмому класі я прочитала чимало цікавих творів. Вони були насичені різними подіями, емоціями, переживаннями. Кожен твір вразив мене. Прочитавши романи, вірші, повісті, я вивчила багато нових цікавих фактів про історію України, життя, звичаї, традиції та побут народу.
Є твір, який мені запам’ятався найбільше. Історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» вразив мене, показав справжню історію України. Відомий український письменник зміг чудово зобразити історичні події доби Руїни. У творі утверджується думка про необхідність підвищення національної свідомості українців. Доводиться факт, що провідною силою для розвитку держави є національна еліта. У романі автор закликає до єдності народу заради щасливого майбутнього. Куліш акцентує увагу на суперечностях між козаками, шляхтичами, міщанами.
Роман сповнений різноманітними образами. Кожен персонаж має свою характеристику, усі риси підкреслені за до художніх засобів. Окремий герой твору часто відіграє важливу роль. Роман побудований на історичних фактах, тому вражає те, що були лицемірні, підступні, егоїстичні люди, які готові були знехтувати Батьківщиною заради власної вигоди. Найлукавішим героєм є Іван Брюховецький. Це політичний авантюрист, який будував свою кар’єру лише на брехні. Навіть автор ставиться до героя зі зневагою, називає його Іванцем. Брюховецький — безчесна людина. Спокійно дивлячись людям в очі, він говорив неправду, втирався в довіру народові, намагався справити гарне враження, вдавав із себе скромного чоловіка. Іван таки зміг дістатися своєї мети. На раді серед черні він був обраний гетьманом. Вражає підступність людини. Одразу ж Брюховецький починає пригноблювати людей, називає їх дурним мужицтвом. Не можна спокійно реагувати на підступність Іванця. Мабуть, саме через таких людей Україна й переживала такі важкі часи після смерті Богдана Хмельницького.
На противагу Брюховецькому у творі змальований Яким Сомко. Це справжній патріот своєї держави. Він щиро вболівав за щасливе майбутнє Батьківщини. Автор змалював Сомка в образі продовжувача дипломатичної політики Богдана Хмельницького. Яким не хотів аби через його власні інтереси починалися чвари. Цей чоловік мріяв про квітучу державу, прагнув, аби два береги Дніпра приклонилися під одну булаву. Сомко — щирий, розумний, сильний, сміливий ватажок, який прагнув об’єднати Україну. Письменник зображує героя гарним чоловіком, воїном з ясними очима, відданим, благородним гетьманом. Душа радіє, коли розумієш, що все ж таки є справжні патріоти.
У творі піднімаються не тільки проблеми патріотизму, гідності, а й тема кохання. Стосунки між Петром Шраменком та Лесею Череванівною займали провідне місце в романі. Звичайно кохання розвивалося не безхмарно, були складнощі. Я була дуже рада, коли дізналася, що Петро та Леся одружилися. Я вважаю, що вони є достойною парою. Закохані довго боролися за свої сильні, взаємні, щасливі стосунки — і вони дісталися бажаного.
Объяснение:Отже, я в захваті від прочитаного роману. Цей твір відкрив для мене багато нового, я побачила історію України очима письменника. Мене вразило широке використання художніх засобів. За їх до Куліш дуже точно зміг підкреслити риси характеру кожного героя. Я люблю Україну, мені подобається дізнаватися нові факти про неї, вивчати історію, мабуть, саме тому «Чорна рада» Пантелеймона Куліша не залишила мене байдужою.
Неодноразово, мабуть, кожному з нас випадало гати за вчинком, гідним поваги та захоплення. Ми думали про те, що так могла вчинити тільки сильна людина. Але навряд чи нам доводилось пережити чи побачити на власні очі щось хоча б подібне до того, що описано в повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Образ Соломії — оригінальний, але життєвий. Наскільки відомо з історії України, всі історичні умови, у яких відбувається дія твору, правдиві, а такі люди, як Соломія, не тільки існували, а й були певним типом: багато хто з кріпаків у середині XIX сторіччя, не витримавши приниження кріпацтва, вдавався до рішучих дій, виборюючи собі волю нехай навіть ціною власного життя.
Література не лише вводить нас у контекст далекого минулого чи актуальної сучасності, а й формує певні стереотипи щодо характерів людей, їхніх вчинків та прагнень. Говорячи «українська дівчина», ми часто бачимо перед собою образ, створений сентименталістами й романтиками. Вона постає перед нашим уявним зором покірливою та скромною та тихою, безумовно, гарною зовні, із чутливою поетичною душею. Цей образ взятий з життя, він також не вигаданий. Але кожен час, кожні історичні обставини формують свого «героя». Звикли до стереотипів, ми навіть дивуємось, побачивши в українській літературі таки новий, незвичний для нас жіночий образ. Соломія, звісно, має поетичну душу вміє кохати, бути ніжною та щирою. Але ми не помічаємо в її характері тієї покірливості та бездієвої сумовитості перед труднощами, яку зазвичай приписують «українській жінці» як узагальненому образові. Вона не здатна до інших, сильніших, бурхливіших емоцій, їй не знайоме відчуття обурення через
несправедливість і жага дій, — вона знає, що таке справжні дії, боротьба за своє майбутнє, мужність та безстрашність.
Содомія постає перед нами щиро закоханою жінкою. Її кохання сильне. Вона готова ризикувати, боротися, аби здобути волю й побудувати і пік життя так, як вважає за потрібне. Вона здатна йти за своїм чоловіком попри те, що шлях, обраний ним, складний та ризикований. Але річ навіть не в тім, щоб пристати на те чи інше рішення: Соломія здатна сама вирішувати, не тільки вкупі з Остапом, а й самостійно. Саме вона вирішує визволити Остапа, коли той потрапляє в ув’язнення, саме вона разом з Іваном втілює свій план у життя.
На жаль, Соломію чекає трагічна доля: вона тоне у бурхливих водах, хоча стільки разів вибиралася з небезпеки, перемагала бурхливі води життя. Згадуючи про неї, Остап говорить, що на дні тепер поховано половину його душі. Не тільки справжнє почуття, а й спільний ідеал, спільна боротьба об’єднали дві закокохані душі, зробивши їх єдиним цілим.
Нині вже ніхто не вважає за чесноту скромність чи покірливість. Багато хто із сучасних жінок має, як кажуть, «чоловічу вдачу»… Але ж образ Соломії захоплює насамперед тим, що її мужність була зумовлена високим ідеалом, її наполегливість на шляху до поставленої мети була духовною потребою, прагненням волі як необхідного елементу гідного й щасливого життя. Не так часто зустрічаються постаті, у яких сила поєднується зі справжніми цінностями. Мабуть, Соломія приваблює й зачаровує читачів не лише силою своєї особистості, а й духовністю своїх переконань, моральною красою. Мені дуже сподобався образ Соломії, я вважаю, що він може слугувати прикладом і сучасному жіноцтву, прикладом поєднання краси внутрішньої та зовнішньої із незламною вдачею, із прагненням домогтися справедливості навіть такою дорогою ціною…
Объяснение:
У восьмому класі я прочитала чимало цікавих творів. Вони були насичені різними подіями, емоціями, переживаннями. Кожен твір вразив мене. Прочитавши романи, вірші, повісті, я вивчила багато нових цікавих фактів про історію України, життя, звичаї, традиції та побут народу.
Є твір, який мені запам’ятався найбільше. Історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» вразив мене, показав справжню історію України. Відомий український письменник зміг чудово зобразити історичні події доби Руїни. У творі утверджується думка про необхідність підвищення національної свідомості українців. Доводиться факт, що провідною силою для розвитку держави є національна еліта. У романі автор закликає до єдності народу заради щасливого майбутнього. Куліш акцентує увагу на суперечностях між козаками, шляхтичами, міщанами.
Роман сповнений різноманітними образами. Кожен персонаж має свою характеристику, усі риси підкреслені за до художніх засобів. Окремий герой твору часто відіграє важливу роль. Роман побудований на історичних фактах, тому вражає те, що були лицемірні, підступні, егоїстичні люди, які готові були знехтувати Батьківщиною заради власної вигоди. Найлукавішим героєм є Іван Брюховецький. Це політичний авантюрист, який будував свою кар’єру лише на брехні. Навіть автор ставиться до героя зі зневагою, називає його Іванцем. Брюховецький — безчесна людина. Спокійно дивлячись людям в очі, він говорив неправду, втирався в довіру народові, намагався справити гарне враження, вдавав із себе скромного чоловіка. Іван таки зміг дістатися своєї мети. На раді серед черні він був обраний гетьманом. Вражає підступність людини. Одразу ж Брюховецький починає пригноблювати людей, називає їх дурним мужицтвом. Не можна спокійно реагувати на підступність Іванця. Мабуть, саме через таких людей Україна й переживала такі важкі часи після смерті Богдана Хмельницького.
На противагу Брюховецькому у творі змальований Яким Сомко. Це справжній патріот своєї держави. Він щиро вболівав за щасливе майбутнє Батьківщини. Автор змалював Сомка в образі продовжувача дипломатичної політики Богдана Хмельницького. Яким не хотів аби через його власні інтереси починалися чвари. Цей чоловік мріяв про квітучу державу, прагнув, аби два береги Дніпра приклонилися під одну булаву. Сомко — щирий, розумний, сильний, сміливий ватажок, який прагнув об’єднати Україну. Письменник зображує героя гарним чоловіком, воїном з ясними очима, відданим, благородним гетьманом. Душа радіє, коли розумієш, що все ж таки є справжні патріоти.
У творі піднімаються не тільки проблеми патріотизму, гідності, а й тема кохання. Стосунки між Петром Шраменком та Лесею Череванівною займали провідне місце в романі. Звичайно кохання розвивалося не безхмарно, були складнощі. Я була дуже рада, коли дізналася, що Петро та Леся одружилися. Я вважаю, що вони є достойною парою. Закохані довго боролися за свої сильні, взаємні, щасливі стосунки — і вони дісталися бажаного.
Объяснение:Отже, я в захваті від прочитаного роману. Цей твір відкрив для мене багато нового, я побачила історію України очима письменника. Мене вразило широке використання художніх засобів. За їх до Куліш дуже точно зміг підкреслити риси характеру кожного героя. Я люблю Україну, мені подобається дізнаватися нові факти про неї, вивчати історію, мабуть, саме тому «Чорна рада» Пантелеймона Куліша не залишила мене байдужою.