Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
ответ:солов'їні" йдеться про ніжне кохання, яке ніколи не забувається, сниться ночами. Згадуються й солов'їні ранки, і стежки, де ступали ноги милої, і подніпровські далі, якими колись милувалися разом. Усе знайоме до болю. Смуток на душі ліричного героя. Розійшлися життєві дороги закоханих, але надія на зустріч живе, тому й бадьорить серце приспів:
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б'є,
Молодість мила,
Ти серце моє!
Материнській любові і відданості, материнській печалі і величі Малишко присвятив рядки багатьох віршів, поем. Образ матері набуває узагальнюючого значення в "Пісні про рушник" (1959). З глибинних джерел черпає поет барви для змалювання образу матері, яка проводжає свого сина в далеку дорогу. У погляді її — тривога й сум, надія на щасливу долю сина, побажання йому добра в невідомім краю. Любовно вимальовується портрет матері за до але виразних епітетів:
Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
ответ:солов'їні" йдеться про ніжне кохання, яке ніколи не забувається, сниться ночами. Згадуються й солов'їні ранки, і стежки, де ступали ноги милої, і подніпровські далі, якими колись милувалися разом. Усе знайоме до болю. Смуток на душі ліричного героя. Розійшлися життєві дороги закоханих, але надія на зустріч живе, тому й бадьорить серце приспів:
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б'є,
Молодість мила,
Ти серце моє!
Материнській любові і відданості, материнській печалі і величі Малишко присвятив рядки багатьох віршів, поем. Образ матері набуває узагальнюючого значення в "Пісні про рушник" (1959). З глибинних джерел черпає поет барви для змалювання образу матері, яка проводжає свого сина в далеку дорогу. У погляді її — тривога й сум, надія на щасливу долю сина, побажання йому добра в невідомім краю. Любовно вимальовується портрет матері за до але виразних епітетів:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Объяснение: