В.Стефаник «Камінний хрест». Визначте художні засоби (може бути декілька в кожній цитаті).
1. «Догори ліз кінь, як по леду».
2. «Ліва рука Івана обвивалася сітею синіх жил, як ланцюгом із синьої сталі».
3. «Вік свій збув на тім горбі».
4. «Хоч би Іваниха хрестом стелилася, то не
5. «Спросив Іван ціле село».
6. «То як часом якась долішня хвиля викарбутить великий камінь із води і покладе його
на беріг, то той камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний. Сонце лупає з нього черепочки
давнього намулу і малює по нім маленькі фосфоричні звізди».
7. «Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими від сходу і заходу сонця, і
кам’яними очима своїми глядить на живу воду і сумує, що не гнітить його тягар води, як
гнітив від віків. Глядить із берега на воду, як на утрачене щастя».
8. «Потряс сивим волоссям, як гривою, кованою зі сталених ниток».
9. «Сини, уважєєте, письменні, так як дістали якесь письмо до рук, як дістали якусь
напу, та як підійшли під стару, та й пилили, пилили, аж перерубали».
10. «Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі».
11. «Всякої бесіди було богато, але вона розліталася в найріжніші сторони, як надгнилі
дерева в старім лісі».
12. «Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала».

є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,

є тисячі ланів, але один лиш мій.

і що мені робить, коли малий зажинок

судилося почать на ниві нерясній?

чи викинути серп і йти байдикувати,

чи долю проклясти за лютий недорід

і до сусід пристать наймитувати

за пару постолів і шкварку на обід?

коли б я міг забуть убоге рідне поле,

за шмат ції землі мені б усе

до того ж і стерня ніколи ніг не коле

тим, хто взува холуйські постоли.

та мушу я іти на рідне поле босим,

і мучити себе й ледачого серпа,

і падати з утоми на покоси,

і спать, обнявши власного снопа.

бо нива — ця моя! тут я почну зажинок,

бо кращий урожай не жде мене ніде,

бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок

мене на ниву батьківську

маруся чурай була легендарною піснескладальницєю,  мала  великий талант. її творчисть стала  справжнім надбанням усього українського народу. вона створила пісні,  які народ буде  співати десятиліттями або  й  століттями. 

майже  всі  її  пісні  служили  для  підняття  духу козаків.  зараз вони теж  напрямовують  нас на подвиги заради своєї  вітчизни  - рідної української землі.   всі її пісні - неповторні,  безсмертні. але біографічних  фактів  про марусю чурай майже не зберіглося. час укриває славетні імена пилом забуття, знищує документи попередніх епох.

ми маємо безліч  народних пісень, багато з яких написала саме маруся чурай. про це мало хто знає. 

з кожним роком ми втрачаємо якісь свідчення про марусю чурай. але пісні її авторства ніколи не забудуться, а будуть існувати. нехай і під назвою "народних".