Вітька+Галька

4. Якому герою (героїні) повісті ви найбільше симпатизуєте? Чому?

5. Які почуття ви переживали під час читання частини «Турецький охотник»?

Чи шкода вам було Вітьку?

6. Доведіть, що Галина мама повела себе мудро й делікатно, коли Федько Ко-

тигорошко прийшов «за голубою куницею».

7. Як, на вашу думку, складуться стосунки Вітьки й Галі в майбутньому?

8. Який момент у творі кульмінаційний? Перекажіть його.

9. Охарактеризуйте композицію повісті «Вітька + Галя...» (прокоментуйте

принцип поділу на частини; визначте позасюжетні елементи, особливості

сюжету).

10. Чого навчає повість В. Чемериса «Вітька + Галя...»?

11. Перекажіть епізод, що переданий ілюстрацією (с. 241). Чому, на вашу

думку, ми вибрали для ілюстрації саме цей момент повісті?

12. Складіть і запишіть по одній пораді героям повісті (галі, Вітьці, Федьку й

Петру), щоб легше було виходити із складних і незручних життєвих ситуа-

цій в

Відповідь:

Знамениті ” Записки про Шерлоке Холмсе” Артура Конан Дойла у свій час принесли їхньому авторові світову популярність. Інтерес до цих детективних історій не пропав і сьогодні, а головний герой – Шерлок Холмс – приватний детектив з Бейкер-стрит, продовжує скоряти читачів своїми дивними здатностями

На сторінках оповідання ” Голубой карбункул ” ми в черговий раз зустрічаємося із цією дивною людиною, незвичайні розумові здібності якого до йому розкрити новий заплутаний злочин. І в черговий раз дивуємося його здатності зауважувати нікому не видимі деталі й будувати оригінальні умовиводи. У цьому оповіданні ми стаємо свідками того, як непоказна на перший погляд річ – старий фетровий капелюх – “послужить ключем до розгадки страшної таємниці, і завдяки їй… удасться викрити й покарати злочинця”. Хоча саме цей випадок не був таким вуж серйозним злочином. Власник капелюха піддався нападу хуліганів. Йому вдалося бігти, але біг він так поспішно, що на місці події залишилися його капелюх і гусак, якого зважаючи на все він придбав до Різдва.

Вивчивши  знахідку, Шерлок Холмс відразу ж склав про цю людину свою думку й навіть обчислив його ім’я. Але отут виникла складність – з’ясувалося, що людей з таким ім’ям у місті проживає кілька сотень

Тоді Шерлок Холмс застосував свій геніальний дедуктивний метод і прийшов до наступних висновків: хазяїн капелюха – людин розумний, ще якихось три роки пристойний статок, що тому мав, але тепер розорився, упалим духом, так до того ж втратив розташування чоловік і жінка. Шерлок Холмс був уже готовий розшукати нуж. ного людини й “закрити справу”, коли на його шляху встала нова перешкода. У зобі залишеного втікачем гусака на превеликий подив виявився дорогоцінний камінь, за який його господарка на додаток до вже обіцяної винагороди в тисячу фунтів “віддала б половину всіх своїх багатств”. Подальші події показують нам, що Шерлоку Холмсу не склало великої праці побудувати ланцюжок від цього самого гусака до його власника, а потім і до викрадача каменю. Ідею же про те, що до викрадення коштовності має відношення власник фетрового капелюха, Холмс відкинув відразу, підтвердивши свої здогади при зустрічі з Генрі Бейкером, що з радістю прийняв від детектива замість свого гусака іншого, тому що поняття не мав про дорогоцінний камінь, захованому в зобі птаха.

Зустрівшись із теперішнім викрадачем, геніальний детектив змусив його розповісти все від початку до кінця й зізнатися всодеянном.

Багато справ Шерлока Холмса були пов’язані з людьми, для яких нормою життя стали неправда, підлість, зрадництво, підступництво й лицемірство, однак, довідавшись історію нещасного хлопця, що піддався випадковій спокусі, знаменитий детектив відпустив його. В’язниця, на думку Холмса, зробила б із цієї людини закінченого негідника, але, відпустивши його на волю, детектив дає йому шанс виправитися. Він упевнений, що життя піднесло цьому хлопцю гарний урок, і він ніколи більше не повторить подібної помилки

Як бачимо, справа виявилося не занадто складним, але для Шерлока Холмса, по його ж власних словах, “дозвіл цієї загадки – саме по собі нагорода”. А ми, читачі, познайомилися із черговою захоплюючою історією й ще раз зачудувалися проникливому розуму знаменитого детектива

Пояснення:

«маруся чурай» відблиски легенди.  історичний роман у віршах «маруся чурай» писався ліною костенко в роки її вимушеного мовчання. цей твір поетеси представляє в українській літературі рідкісний жанр. працюючи над ним, ліна костенко використала ті скупі історичні, а по суті, напівлегендарні відомості про співачку-поетесу з полтави марусю чурай, що з плином часу дійшли до нас. образ марусі чурай, її пісні надихали багатьох митців і до ліни костенко: о. шаховського, л. боровиковського, с. руданського, в. самійленка. ольга кобилянська поклала сюжет марусиної пісні «ой, не ходи, » в основу своєї повісті «у неділю рано зілля копала» композиція.роман у віршах «маруся чурай» —це художня трансформація відомого сюжету про нещасливе кохання дівчини до хлопця, якого вона й отруїла,—за те, що той, зрадивши їхнє кохання, пішов до іншої. любов, зрада і помста—саме ця колізія лежить в основі однієї з пісень, що приписуються марусі чурай («ой, не ходи, »). дев'ять розділів роману у віршах «маруся чурай»—цс надзвичайно яскрава картина, на якій є: багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою; колоритні народні типи, взяті з різних «поверхів» українського життя xviii ст.; кохання дівчини-козачки, яке відкривається безміром душевних іраней та переживань — поетичних і трагічних; сповнений пристрасті роздум про місію слова, поезії в людському житті загалом, і в українській долі— зокрема. причому доля героїні ліни костенко не замкнута в локальну історико-етнографічну рамку: вона відкрита до вічних питань та істин. як літературний персонаж маруся чурай виявляється в одному ряду з дон кіхотом і боварі, датським принцом гамлетом і джен ейр, мавкою і героїнями романів жорж невичерпністю й величчю своєї особистості, стражданнями і злетами духу вона обернена до людей —незалежно від того, в яку добу і на якому материку вони живуть. багатотемність, поліфонізм роману ліни костенко потребували витонченої, «багатоярусної» композиції. «"маруся чурай" нагадує класичний архітектурний ансамбль, що втілює великий план, велику ідею,—писав з цього приводу і. дзюба.— поетичний матеріал розгортається "сам із себе" за законом внутрішньої необхідності і зовнішньої доцільності. кожна частина необхідна для цілості, а цілість надає кожній частині вищого значення. все живе наскрізною симфонічною взаємопов'язаністю, взаємопідсиленням».