Вітрячок вітрячок весело обертався на високому пагорбку, мов горобчик, вимахував крильцями, висвистував свою довгу й одноманітну пісеньку: я швидесенький вітряк, обертаюсь так і сяк. і мене ніхто й на мить не посміє зупинить! і раптом вітрячок зупинився. — дивно,— проказав він уголос,— що це зі мною трапилося? — нічого особливого,— озвався поряд дядько вітер,— просто я ліг на шовкову траву відпочити. — ти хто такий? — той, хто є тобі обертатися. звуся я вітер. — не чув про такого! — невдоволено проказав вітрячок. — до речі, від мене походить і твоє ім'я: вітрячок. правда, схожі? — та я та — якщо ти, вітрячку, збираєшся залякати мене, тоді я змушений буду полетіти геть. а ти служитимеш сідалом для галок і горобців. — та я, дядьку вітре, хотів би вибачитися перед вами за свої перепочили трошки, то, може, продовжимо свою роботу? до того ж у мене навіть пісня нова народилася: ми — єдина сім'я: дядько вітер і я, і ніхто зупинить нас не зможе й на мить! з того продовжити розповідь

Драма-феєрія “Лісова пісня” - це надзвичайний твір, справжній шедевр української та світової літератури видатної української поетеси. Цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому гається багатство думки, поетичність образів і гармонійна єдність реальності і фантазії.  Написана у 1911 році, “ Лісова пісня ” й досі зберігає актуальність.  В феєрії Леся Українка ставить та намагається вирішити вічні питання. Наприклад, це гармонія людини та природи. Цю саме гармонію Леся Українка відобразила за до Лісовика та дядька Лева. “ Лев заклявся на життя,

що дуба він повік не дасть рубати. Тоді ж і я на бороду заклявся, що дядько Лев і вся його рідня повік безпечні будуть в сьому лісі. ”. І протягом драми люди та лісові жителі жили у гарних стосунках. Все змінилося, коли мати Лукаша дала дозвіл на рубку старовинного дуба. Лісові персонажі почали псувати життя люду. “ Найкращі коні на смерть заїздив… ще й відьму, гарненько попросив, щоб їм корови геть-чисто попсувала. ” В кінці ще й хату їм спалили. Ми можемо зробити висновок, що нам потрібно не лише використовувати ресурси природи, а допомагати їй та не псувати. Садити нові дерева, зменшити викиди вуглекислого газу, зменшити створення пластику та збільшити його переробку. Саме такими діями ми зможемо жити в гармонії із природою.  

Існує ще одна тема , яка зберігає актуальність. Це кохання і зрада. На початку драми Лукаш закохався у Мавку і вона відповіла йому взаємністю.  Але з’явилася ще одна дівчина. Її звали Килина. Лукаш закохався тепер у цю дівчину. Він зрадив Мавку, коли сказав матері, що одружується із Килиною.”  Готуйте, мамо, хліб для старостів, — Я взавтра засилаюсь до Килини!”. Але цей союз не мав майбутнього. Потім мати Лукаша називала Килину відьмою, сам Лукаш не був щасливий. Зробивши висновок, ми розуміємо, що неможливо побудувати щастя на чужому горі.  

Актуальність цієї драми буде ще довго продовжуватися, бо проблеми, які затронула Леся Українка, будуть далі існувати.

Объяснение:

аллегория  — художественное обособление посторонних понятий с   конкретных  представлений.  религия, любовь, душа, справедливость, раздор, слава, война, мир, весна, лето, осень, зима, смерть и  т.  д. изображаются и представляются как живые существа. прилагаемые этим живым существам качества и наружность заимствуются от поступков и следствий того, что соответствует заключённому в этих понятиях обособлению, например, обособление боя и войны обозначается посредством военных орудий, времён года  — с соответствующих им цветов, плодов или же занятий, беспристрастность  — посредством весов и повязки на глазах, смерть  — посредством  клепсидры  и косы.