Побачивши постріл до климка підбіг зульфат але люди в чорному його зупинили і сказали якщо підійдеш до цього хлопчини вбємо.повз донбасу проходив селянин і впізнав доброго клима але не знав чим йому раз люди в чорному почули постріл та обернулися.за цей час селянин взяв хлопчика на одне плече та пішли вони до вчительки.йти було їм дуже важко,спотикаючись та вони до наталі миколаївної вона зраділа поверненю климка , адже думала що хлопчик вагаючись перевязала климові одного дня він проснувся вчительці з дитиною а через пару років вони переїхали до розкішного будинку.
Не знаю чи є десь готова відповідь на це питання, але я особисто вважаю, що через весь твір червоною ниткою тягнеться одна лише думка. Славка Беркуту увесь час мучило питання: де і яке його "максимальне навантаження" і чи гідно він його витримає ?
Для нього максимальним навантаженням було не сварка з Юльком, з яким він дружив з дитинства, не те, що він дав слабину і не виграв юнацькі змагання, хоч перемога була так близько, не бій на шпагах, хоч він за це себе картав, а те, що йому приходиться безневинно оправдовуватися. І коли він таки прийшов на той ганебний шкільний суд - то це було його "маскимальним навантаженням" і він його витримав з честю.
Пояснення:
Цитата: Але син не погодився. Він навіть усміхнувся: — Ні, я не хочу ховатися. Я не винен у тім - навіщо мені ховатися? Пам’ятаєш, ти… тоді… тоді ти казав про максимальне навантаження? Ну от, не треба замість мене йти завтра в школу, тату!
Відповідь:
Не знаю чи є десь готова відповідь на це питання, але я особисто вважаю, що через весь твір червоною ниткою тягнеться одна лише думка. Славка Беркуту увесь час мучило питання: де і яке його "максимальне навантаження" і чи гідно він його витримає ?
Для нього максимальним навантаженням було не сварка з Юльком, з яким він дружив з дитинства, не те, що він дав слабину і не виграв юнацькі змагання, хоч перемога була так близько, не бій на шпагах, хоч він за це себе картав, а те, що йому приходиться безневинно оправдовуватися. І коли він таки прийшов на той ганебний шкільний суд - то це було його "маскимальним навантаженням" і він його витримав з честю.
Пояснення:
Цитата: Але син не погодився. Він навіть усміхнувся: — Ні, я не хочу ховатися. Я не винен у тім - навіщо мені ховатися? Пам’ятаєш, ти… тоді… тоді ти казав про максимальне навантаження? Ну от, не треба замість мене йти завтра в школу, тату!
Можливо я не права, але мені та здається