В уривку "Васильки у полі, васильки у полі / І у тебе, мила, васильки з-під вій, / І гаї синіють ген на видноколі, / І синіє щастя у душі моїй" основним Асонанс 2.Гібербола 3.Метафора 4.Епітет
Однією з найкращих поем Лесі Українки є «Давня казка». У ній поетеса порушує проблему ролі поета і поезії в житті окремої людини і суспільства в цілому. Мені здається, що це не випадково, бо, незважаючи на слабке здоров’я, Леся Українка прагнула прислужитися своєму народові, своїй Батьківщині. І народ, і Україна потребували захисту, а єдиною зброєю, якою вона майстерно володіла, було слово. Отож, напевно, поема є дещо автобіографічною. Кожна людина з’являється у цьому світі не випадково, а з певною місією. Комусь доля дарувала вміння орати землю, сіяти хліб. Комусь — будувати житло, храми, палаци. Комусь — рятувати життя людей. А інші отримали в дар талант — лікувати людські душі. Можна довго сперечатися, який талант найкращий, який найважливіший, але всі погодяться з тим, що без жодного з них прожити не можна. Народна мудрість говорить: «Шабля ранить тіло, а слова — душу». Але якщо добре володієш словом, то не тільки зможеш ранити, а й «у мороз зігріти» і «гнів перемогти». Яскравим доказом цього є образ поета, який нічим не вирізнявся з-поміж інших
1.А на вулиці й на торговиці крик,шум, гармидер,вози скриплять,колеса туркочуть,коні грімлять копитами,свині квичуть,селяни гойкають-одним словом,клекіт такий,якого наш Микита і в сні не бачив,і в гарячці не чував.2.Вулицею йшло та їхало людей багато,стояла курява.3.Знітився,скулився та ровом як не чкурне просто на торговицю,де довгим рядом сиділи жінки,держачи на решетах,у кошах і кобелях на продаж яйця,масло,свіжі гриби,полотно,сім'я,курей, качок та інші такі гарні речі.4.Але не встиг він добігти до торговиці,коли йому навстрічу біжить пес, з іншого боку надбігає другий,там видить третього.5.Кілька разів підходили й до діжі,але негарний запах,який ійшов від неї,відгонював їх.
Однією з найкращих поем Лесі Українки є «Давня казка». У ній поетеса порушує проблему ролі поета і поезії в житті окремої людини і суспільства в цілому. Мені здається, що це не випадково, бо, незважаючи на слабке здоров’я, Леся Українка прагнула прислужитися своєму народові, своїй Батьківщині. І народ, і Україна потребували захисту, а єдиною зброєю, якою вона майстерно володіла, було слово. Отож, напевно, поема є дещо автобіографічною. Кожна людина з’являється у цьому світі не випадково, а з певною місією. Комусь доля дарувала вміння орати землю, сіяти хліб. Комусь — будувати житло, храми, палаци. Комусь — рятувати життя людей. А інші отримали в дар талант — лікувати людські душі. Можна довго сперечатися, який талант найкращий, який найважливіший, але всі погодяться з тим, що без жодного з них прожити не можна. Народна мудрість говорить: «Шабля ранить тіло, а слова — душу». Але якщо добре володієш словом, то не тільки зможеш ранити, а й «у мороз зігріти» і «гнів перемогти». Яскравим доказом цього є образ поета, який нічим не вирізнявся з-поміж інших
копитами,свині квичуть,селяни гойкають-одним словом,клекіт такий,якого наш Микита і в сні не бачив,і в гарячці не чував.2.Вулицею йшло та їхало людей багато,стояла курява.3.Знітився,скулився та ровом як не чкурне просто на торговицю,де довгим рядом сиділи жінки,держачи на решетах,у кошах і кобелях на продаж яйця,масло,свіжі гриби,полотно,сім'я,курей, качок та інші такі гарні речі.4.Але не встиг він добігти до торговиці,коли йому навстрічу біжить пес, з іншого боку надбігає другий,там видить третього.5.Кілька разів підходили й до діжі,але негарний запах,який ійшов від неї,відгонював їх.