Івоніка федорчук — батько михайла і сави — людина чесна і трудолюбива. від природи він спокійний і лагідний, «з предивно ніжним почуттям і добротливо несмілим серцем». небагато радісних хвилин подарувало йому життя. він був колись «бідним зарубником», який хилився «перед людьми й богом», тяжко заробляв гроші, щоб потім купити собі землю. лише невсипущою працею хлібороб досяг усього. важко і наполегливо працюючи разом із дружиною марійкою, івоніка стягся на чотири гектари землі, яку хоче передати синам. «як я колись замкну очі, то хочу, аби моя земля перейшла в робочі вона підпливла нашою кров’ю і нашим потом», — говорить герой повісті. тому не дивно, що земля для нього — жива істота, рідна й дорога, з якою в уяві він розмовляє, обожнює її. івоніка любить її як джерело свого достатку, поваги, щастя, моральної стійкості.
Ява рень – це відчайдушний енергійний хлопець. але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – ява? так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. мале пискля хотіло сказати «я – ваня», а в нього вийшло лише «ява». ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «ява». справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав. у яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш павлуша. ява то вигадує про метро під васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. незважаючи на всі бешкети яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «робінзоном кукурузо».
