Валентин Черемис широко використовує в повісті фразеологізми на зразок: заткнути за пояс, як на цвіту прибитий, тримати язик за зубами. Яку роль ці стійкі сполуки відіграють у творі?
Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала: — ні в мене є другі май ліпші». «марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись» «сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. марічка любила, коли він грав на флоярі. задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки» «марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба,— співанками. вона їх знала безліч. звідки вони з'явились — не могла б розказати. вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по марічка і сама вміла складати пісні». «як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. а як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить і тільки співати залишу».
На мою думку Герасим дуже жадібна людина! Він був скупий навіть до своїх родичів,на приклад у одруженні сина він вимагає приданне, але яке приданне у кріпачки? До кріпаків, які працювали день і ніч не отримуючи в замін нічого він ставився просто жахливо, на приклад один кріпак хотів взяти трохи хліда, та Герасим побачив це і почав на нього кричати, хоча як на мене бідолага заслуговує на цей шматочок хліба. І справа с грошима, так само він хотів легко нажитися грошми, без прикладання до цього жодних зусиль. Тож для мене це скупа, зла і не вдячвила людина.
І справа с грошима, так само він хотів легко нажитися грошми, без прикладання до цього жодних зусиль.
Тож для мене це скупа, зла і не вдячвила людина.