Ваші враження від твору «Білий кінь Шептало».. Продовжіть думку ( 2-3 речення) Мене змусило задуматись... Мене вразило… Мені запам’яталося… Мене здивувало…
Навесні Шрам і Петро наближалися до Києва Білгородським шляхом. Вони заїжджають на хутір Хмарище до Череваня, крім того козаки зустрічають там божого чоловіка, який розповідає про події на Україні. Шрам зізнається, що він їде не в Київ, а до Сомка в Переяслав і хоче взяти з собою і кобзаря, бо його козаки послухають. Петро знайомиться у Череваня з його дочкою Лесею і закохується в неї. Череваниха хоче видати Лесю за Сомка і пропонує перед заручинами поїхати на прощу до Києва, куди вони й їдуть. Біля печер Черевань зі Шрамом зустріли гетьмана Сомка. Шрам розпитує Сомка про його позиції як гетьмана, той впевнений, що його підтримають. До Сомка приходять запорожці Кирило Тур та Чорногор. Кирилові дуже сподобалась Леся і він викрадає її. Петро був поранений у сутичці з Кирилом і його повезли на Хмарище. Гінець передає, що у Сомка мало шансів на гетьманську булаву і тому Шрам з Череванем збирається у Ніжин вмовити Васюту підтримати Сомка. Якось Петро зустрічається з Кирилом. І той за його додому. Приходить Пугач і наказує Кирилові їхати до коша на розправу. Петро їде в урочище Романовський Кут, куди повезли Кирила. Там стоїть кошем Брюховецький, готовий до Чорної ради. Після покарання киями Петро допоміг Кирилові дістатися до матері. Всі зібралися в Ніжині. Прибув Сомко і старшина роз’їхалася по дворах, біля гетьмана залишився тільки Шрам. Всі віддали голос за Сомкового ворога. На раді перемагає Брюховецький і починає свою владу. Перш за все він заточує Сомка в темницю. Кирило Тур проникає в темницю та пропонує Сомкові залишитися замість нього. Гетьман відмовляється заплатити чужим життям за своє. Сомка вбивають. *** Якось йдучи на Запоріжжя, Петро заїжджає на Хмарище і там одружується з Лесею.
Внешний вид (портрет) Остапа изменяется в зависимости от условий и возраста. В начале это стройный и крепкий парень, с черными глазами, орлиным носом и темным молодым усом на загорелом лице. Когда Остап был ранен, «его молодое лицо словно привяло, на уста упал загар». В конце произведения видим героя седым дедом. У него косматые брови и «мутные глаза», что смотрят в пространство, а улыбка «раздвигает сморчки». «...Его, стройного и крепкого, с красивыми глазами, орлиным носом и темным молодым усом на запаленном лице». «Пусть оно воспылает без огня и дыма...Бегство... Пойду за Дунай, может, еще там люди не пособачились...» «И разве он сам за весь свой двадцатилетний возраст не был лишь господским скотом? Разве его отец, маты, Соломия, даже дедушка его, что ходил в Сечь, а потом резал господ в Умани,- разве же они не стали таким скотом? Когда бы они не были господским товаром, то не мог бы господин развести его с Соломией и силой отдать ее за своего хурмана, не мог бы седого дедушки подвергать пытке на конюшне нарощами... не хвалился бы освежевать Остапа за смелое слово». Соломия - красивая и сильная женщина. Она имеет высокую и крепкую, «как на доброго мужика», фигура, красивое, «свежее, полное лицо, с карими глазами, которое так выразительно белело при клетчатом чепце и прядях черного волос». «Соломия была определенная, что не разрешит перевезти Остапа за Дунай. Как это произойдет, что она сделает, она не знала, но уверенность в том возрастала в ней с каждым днем. Она готовая пойти на видимую смерть, когда это надо».
