як уявляли хлопці чудовисько: здоровенна істота, яка залишає сліди "здоровенних лап, мов од крокодила", хлопці, вивчаючи зоологію, вирішили, що у озері живе, якийсь динозавр, якому вдалося дожити до наших часів і тварина має приблизно такий вигляд: "...гігантська ящірка, або ж варан. Не злякатись чотириметрового гіганта важко. Колір шкіри буро-чорний. З грізної ікластої пащі безперестанку вилітає яскраво-оранжевий роздвоєний язик, люто дивляться блискучі чорні очі. Варан ступає сильними лапами, тіло його піднято над землею, волочиться лише хвіст. Сила в цьому хвості страшна. Дослідники бачили, як одним ударом варан збиває кабана, ва-лить з ніг оленя".
яка "тварина" пливла озером: цитата: "Водою пливло щось надзвичайне, неймовірне і дуже доісторичне...На поверхні видніла лише голова, але що то була за голова! Здоровецька, уся всипана шипами, темно-зелена, лискуча й бридка. Ось потвора повернулася до нас, і блимнули червонясто два великі ока. Між ними стирчав хижий ріг. З напіврозкритої пащі виглядали гостренні білі зуби".
різниця: спільне у цих описах, мабуть, лише те, що за цими описами істота викликала страх. А в усьому іншому уявлення хлопців про химеру відрізняються. Митько і Сергій більше керувалися науковою літературою, а в уявленні Василя істота абсолютно дивна: непропорційно велика голова, шкіра - щось середнє між жабою і дикобразом або іншою твариною, наявність одночасно і гострих зубів і велетенського рогу для тварини, яка живе у воді взагалі незрозуміле.
Знаєте, непросто буде приховувати від них правду про їхнього батька, адже ще з дитинства вони його не бачили. Але сказати їм таке, за що вони пишалися своїм батьком, теж варто. Варто їм сказати, що їх батько Фрідріх був найдобрішою людиною під час другої світової (можливо, як раз в цей час і відбуваються події). Самі дівчата вже дорослі, і навряд вони це зрозуміють.
Але все ж таки, доньки Фрідріха дізнаються правду про батька, тому скажу одне: їх батько герой. Так воно і є, адже цей німець, хоч і закінчив життя самогубством, але був добрим у середині себе.
Відповідь:
Робила таке ж завдання кілька днів назад:
як уявляли хлопці чудовисько: здоровенна істота, яка залишає сліди "здоровенних лап, мов од крокодила", хлопці, вивчаючи зоологію, вирішили, що у озері живе, якийсь динозавр, якому вдалося дожити до наших часів і тварина має приблизно такий вигляд: "...гігантська ящірка, або ж варан. Не злякатись чотириметрового гіганта важко. Колір шкіри буро-чорний. З грізної ікластої пащі безперестанку вилітає яскраво-оранжевий роздвоєний язик, люто дивляться блискучі чорні очі. Варан ступає сильними лапами, тіло його піднято над землею, волочиться лише хвіст. Сила в цьому хвості страшна. Дослідники бачили, як одним ударом варан збиває кабана, ва-лить з ніг оленя".
яка "тварина" пливла озером: цитата: "Водою пливло щось надзвичайне, неймовірне і дуже доісторичне...На поверхні видніла лише голова, але що то була за голова! Здоровецька, уся всипана шипами, темно-зелена, лискуча й бридка. Ось потвора повернулася до нас, і блимнули червонясто два великі ока. Між ними стирчав хижий ріг. З напіврозкритої пащі виглядали гостренні білі зуби".
різниця: спільне у цих описах, мабуть, лише те, що за цими описами істота викликала страх. А в усьому іншому уявлення хлопців про химеру відрізняються. Митько і Сергій більше керувалися науковою літературою, а в уявленні Василя істота абсолютно дивна: непропорційно велика голова, шкіра - щось середнє між жабою і дикобразом або іншою твариною, наявність одночасно і гострих зубів і велетенського рогу для тварини, яка живе у воді взагалі незрозуміле.
Пояснення:
Знаєте, непросто буде приховувати від них правду про їхнього батька, адже ще з дитинства вони його не бачили. Але сказати їм таке, за що вони пишалися своїм батьком, теж варто. Варто їм сказати, що їх батько Фрідріх був найдобрішою людиною під час другої світової (можливо, як раз в цей час і відбуваються події). Самі дівчата вже дорослі, і навряд вони це зрозуміють.
Але все ж таки, доньки Фрідріха дізнаються правду про батька, тому скажу одне: їх батько герой. Так воно і є, адже цей німець, хоч і закінчив життя самогубством, але був добрим у середині себе.