Типо так: немає більшого на світі горя, коли батьки втрачають своїх дорослих дітей. іноді нагла смерть наздоганяє людину, що стає страшною трагедією для всіх оточуючих, у першу чергу, матері й батька. проте не меншого болю батькам катастрофічні помилки дітей, які призводять до руйнації особистості, перекручення й зневажання всіх людських моральних принципів. із циклу поезій анни ахматової ми знаємо, як важко було матері взимку стояти в черзі, щоб побачити засудженого сина або передати йому подарунок. це було важко, але зігрівала надія, що все це випадковість, що засуджений він неправильно, дуже швидко вийде з-за ґрат. що відчувала мати чіпки варениченка, коли її син став на злочинний шлях, неможливо навіть уявити. син-злочинець, син-вбивця — це страшний хрест для ніжного материнського серця.якщо образ чіпки у романі п. мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні? " подано у розвитку, то образ матері подано статично. вона не може вплинути на ситуацію, їй відводиться роль хоч і не стороннього, але спостерігача. як колись у молодості вона стала заручницею чужого злочину, так і в старості не мала надійного плеча, щоб прихилити голову. вона є свого сина у житті і може висловлювати або своє задоволення, коли чіпка стає на правильний шлях, або страждання, коли він робить помилки. проте не зайвим буде простежити весь шлях страждань матері, яка народила і виростила розбишаку і вбивцю. чи був поганим сином чіпка? чи винна мати в тому, що він обрав собі таку долю? безперечно, що незадоволення матері, яке синцями проявлялося на тілі сина у дитинстві, відіграло чи не найголовнішу роль. як доводять сучасні психологи, всі проблеми дорослої людини беруть початок саме у дитинстві. можливо, тоді необхідно було звернутися до чіпки добрим словом, іти, сказати, що він найкращий у світі, що вона любить його. тоді б хлопець повірив, що у світі ще є добро і правда, що він потрібен близькій людині. він би поважав матір, прислухався б до її порад і ніколи б не заподіяв їй лиха. хто знає? у всякому разі, якщо мотря й була винна в тому, що син став убивцею, вона спокутувала цей гріх: вона померла в чужій хаті. це страшна мука — спостерігати чуже щастя, щастя в родині грицька, і знати, що твій син — пропаща людина.
ответ:Завжди залишаються незабутні враження від кожної прочитаної книги. Мені подобається такий епічний жанр літератури як новела. Цікаво читати твір, у якому немає другорядних персонажів, коли можна дослідити психологію, душевний стан і причини вчинків тільки одного або двох героїв. Але найбільше в новелі мене, як і багатьох інших, приваблює напружений сюжет і несподіваний фінал. В цьому і краса цього порівняно невеликого за обсягом жанру літератури.
Таким твором є «Момент» Володимира Винниченка. Письменник знайомить читача і не знайомить одночасно з героями. У новелі перед нами постають двоє людей: жінка і чоловік, імен яких навіть не вказано, відомо лише прізвисько жінки – Муся. Та й сама героїня відповідаючи на питання як її звати, говорить: «Фу, казна-що!.. А ім’я – пошлість», тим самим даючи зрозуміти, що мало знати ім’я людини для того, щоб пізнати її. Найбільше в цій жінці вражає її сміливість, яка зазвичай притаманна «сильній статі». Вона готова застрелити себе з револьвера лиш би не попастись в руки стражникам.
ответ:Завжди залишаються незабутні враження від кожної прочитаної книги. Мені подобається такий епічний жанр літератури як новела. Цікаво читати твір, у якому немає другорядних персонажів, коли можна дослідити психологію, душевний стан і причини вчинків тільки одного або двох героїв. Але найбільше в новелі мене, як і багатьох інших, приваблює напружений сюжет і несподіваний фінал. В цьому і краса цього порівняно невеликого за обсягом жанру літератури.
Таким твором є «Момент» Володимира Винниченка. Письменник знайомить читача і не знайомить одночасно з героями. У новелі перед нами постають двоє людей: жінка і чоловік, імен яких навіть не вказано, відомо лише прізвисько жінки – Муся. Та й сама героїня відповідаючи на питання як її звати, говорить: «Фу, казна-що!.. А ім’я – пошлість», тим самим даючи зрозуміти, що мало знати ім’я людини для того, щоб пізнати її. Найбільше в цій жінці вражає її сміливість, яка зазвичай притаманна «сильній статі». Вона готова застрелити себе з револьвера лиш би не попастись в руки стражникам.
Объяснение: