Хоч Павлусеві і таланило майже в усьому, але особисто я б такого щастя не захотіла. В родині Павлуся усього було доволі, а Павлуся його рідні увесь час пестили і шанували. Вони виконували всі його бажання, не давали й волосинці з нього впасти. І виріс Павлусь опецькуватим гладким парубком з ніжними і білими руками, які ніколи не знали труду. Якось Павлусь серед ночі захотів меду, і щоб задовольнити його бажання, мати оббігала все село, щоб знайти хоч трохи, ледве випросила скриньку меду, прибігла додому, а Павлусь вже заснув. Саме через цю нічну біготню мати захворіла та скоро її не стало. Невдовзі помер і батько Павлуся, але у житті хлопця нічого не змінилося, бо за ним стали доглядати наймичка та наймит. Багатство так і йшло до Павлуся – у господарстві лад, прибуток зростає, навіть шинок відкрили з лавкою. Павлусь увесь час тільки спить та їсть, н�
Астрід Ліндгрен
Серед 35-ти всесвітньо відомих книг, створених письме-
Нницею, чи не найпопулярніші у всьому світі дві її книги: «Пеппі
Довгапанчоха» та «Пригоди Карлсона».
Народилася майбутня письменниця 14 листопада 1907р.
у шведській провінції Смоланд, у звичайній селянській родині, і
назвали її Астрід Анна Емілія Еріксон.
Славу письменниці принесла її перша книга – про невси-
дющю, на перший перший погляд – розбишаковату і ні на кого
не схожу, але водночас і схожу на багатьох її ровесників, та й
на саму письменницю.
Постає питання. Як це дівчисько з’явилося в уяві письме-
нниці? Тут можна відповісти прислів’ям: «Не було б щастя,
та нещастя до Коли маленькій Карін, донці Астрід
Лідгрен, було сім років, вона тяжко захворіла і лежала в ліжку
кілька довгих місяців... Щовечора вона просила, аби мама розпо-
відала їй якісь історії. Астрід Ліндгрен уже й не знала, про що
розповідати, й доня сказала: «А ти розкажи про Пеппі Довгапанчоху!» Ось так народилась ця історія.
А тепер – іще про народження одного з найвідоміших геро-
їв Астрід Ліндгрен: про Карлсона, що живе на даху. Відома річ:
діти страшенно не люблять довго лишатись вдома на самоті,
тому і вигадують собі усіляких друзів.
Одного разу маленька Карін знову попросила маму розказа-
ти історію вже про Карлсона. Мати розказувала донечці фан-
тастичні пригоди про Карлсона, та його маленького друга, якого
звали Малюк.
Я перекрнана, що дитина, яка прочитає якусь із цих двох
книжок то не покладе її вкуток, або викине, а навпаки покладе
на видне місце, щоб всі бачили, та також захотіли прочитати.