ВИ — ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ 1. Запишіть від членів родини або знайомих (виберіть зі збірника
фольклорних творів) одну родинно-побутову пісню й одну народну ба-
ладу. Доберіть до них ілюстрації з творів українських художників або
фотографів. Проаналізуйте їхній зміст і підготуйте повідомлення на
урок української літератури.​

Объяснение:

"О, - полегшено зітхнув я. -Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька) "... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс." "Зоологї? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам зії уроків тікав?" "I голова ж у тебе, Митько." "Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили pізноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..." "Але ж головний у нашій експедиції ти." "Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювалa із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати pівноцінними чи просто вдалими." "I взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."

Максим- син Захара Беркута, любить Мирославу, добрий, служив інтересами народу, допомагав батькові, мудрий, герой. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між слугами Максим Беркут усюди був однаковий, спокійний, свобідний, в руках і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводились з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялися і жартували з ним, а проте виповнювали його розкази точно, швидко і так весело та радо, немов і самі без розказу були би в тій хвилі зробили те саме. Боярська служба, хоч не такої рівної вдачі, далеко не так свобідна в поводженню, далеко похпніша з одних гордо висміюватися,  перед другим низенько хилитися, все ж таки поважали Максима Беркута за його звичайність і розсудливість і хоч не без дотинків та жартів, таки робили те, що він казав. Він виявивив  себе як бестрашнийлицар і вольовий начальник. Для нього рідний край, народ дорожчі від особистого життя.

Мирослава - дівчина-русинка, дочка боярина Тугара Вовка, її матір померла, тому Мирославу виховувала нянька (або проста селянка). Мирослава нічого не підозрювала про темні справи свого батька, бо звикла поважати, любити людей, відноситись до них з повагою та довіряти їм. Дізнавшись що батько її зрадник, героїня відмовилася від нього. Вона дуже хвилюється коли Захар Беркут хотів розбити ворогів повністю, вбивши при цьому і свого сина, якого Мирослава щиро покохала. Вона добра і хоробра, відважна пішла ловити навіть дикого звіра.