Птахи прикрашають наше життя своїм яскравим забарвленням і дзвінкою піснею. Важко уявити собі весну без шпаків, море без чайок, гай без солов'їв. А яке ж то українське село без лелек і лелечих гнізд?
Також птахи охороняють поля й ліси, сади й городи від різних шкідників. Синиця, наприклад, з'їдає стільки комах, скільки важить сама. Сова може з'їсти за літо до тисячі мишей-полівок, зберігаючи тонни хліба. Птахи також знищують і величезну кількість насіння бур'янів.
Птахи-наші найкращі друзі, і тому їх треба берегти.
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
Бережімо птахів
Птахи прикрашають наше життя своїм яскравим забарвленням і дзвінкою піснею. Важко уявити собі весну без шпаків, море без чайок, гай без солов'їв. А яке ж то українське село без лелек і лелечих гнізд?
Також птахи охороняють поля й ліси, сади й городи від різних шкідників. Синиця, наприклад, з'їдає стільки комах, скільки важить сама. Сова може з'їсти за літо до тисячі мишей-полівок, зберігаючи тонни хліба. Птахи також знищують і величезну кількість насіння бур'янів.
Птахи-наші найкращі друзі, і тому їх треба берегти.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати.
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.