Виконати клоуз-тест 1.»Вечірня зіронька встає» художній засіб…
2.»Росли укупочці, зросли..»поет звертається …
3.Тема цієї поезії:…
4.Віршований розмір….
5.Шевченко розпочав навчання у…
6.На початку поезії»Ісаія. Глава 35» Шевченко звертається до…..
7.Початок цієї поезії за формою нагадує…
8.У третій частині поезії змальовано…
9.»Ісаія. Глава 35» - це поезія, яка є гімном…
10. Біблійний образ у творі під пером поета служив…
11.За яких умов незрячі дива господні побачать? Якщо…
12. По закінченню суду Бог визволяє…

  Характеристика Славка Беркути:

  Славко Беркута - центральний персонаж твору "Шпага Славка Беркути". Це учень середньої школи - 7-8 класу. Він проживає у славетному місті Львові. Він має дуже хороші стосунки з батьками. Славко радо спілкується з родиною, співчуває її членам, ділиться з ними своїми переживаннями. У хлопця є два захоплення - це спелеологія (наука про печери) та фехтування. Славко має друзів, проте часто страдає через недовіру однолітків. Це щирий хлопчик, хороший друг, який прагне розвиватися та досягати успіху.

Життя вимагає від нас вчинків. Без них неможливо розвиватись, рухатись до мети, самовдосконалюватись та перемагати. Але тут постає питання, якими саме вчинками ми намагаємося забезпечити свої поставлені цілі? Чи завжди вони є виправданими? Є такий гарний вислів «Переможців не судять». Справді, переможці постають перед іншими героями, що змогли зробити те, на що інші не наважувались. Але, на мою думку, ця позиція має зворотню сторону. Дуже часто у боротьбі за перемогу, навіть під якимись , наприклад, визвольницькими гаслами, людина ризикує «загратися» в героя, ставлячи своє життя та долі оточуючих під загрозу. У ім’я благородних ідей та переконань Тарас Бульба з повісті Гоголя вбиває свого сина. Хіба він герой-патріот? Як а мене, ні, він нещасна людина з трагічною долею. Часто найстрашніші вчинки люди творять, прикриваючись благими гаслами. Ні в якому разі не слід забувати, що найголовніше у житті – залишатися людиною. Ми не називаємо героями солдатів німецької армії, з якими воювали наші діди у Другій Світовій війні, та навіть серед них – серед ворогів-окупантів – були такі, що таємно годували наших жінок та дітей, не даючи їм вмерти від голоду. Ніхто не може вважатися героєм, якщо на його совісті є хоча б одна зламана доля або життя. Обставини життя часто змушують поступитися своїми інтересами та навіть у цю скрутну мить треба пам’ятати, що людяність має залишатися найвищою цінністю. ЇЇ складові – мужність, благородство та честь – роблять людину героєм в очах інших, навіть якщо вона фактично є переможеною стороною. Нехай в цей складний період нашого суспільства усі загадають цю істину. Бо це і є справжній героїзм.