Винниченко лист до федька

Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу.О. ДовженкоУкраїнських народних пісень записано понад 200 тисяч, і це, мабуть, не усі. Пісня — це поєднання слова й музики. У пісні народу — думки, почуття, мрії. Українська народна пісня віддзеркалює горе, радість, боротьбу за визволення.Народні пісні дуже різноманітні. Слухаючи їх, пізнаєш історію нашого народу з давніх часів. Українську пісню неможливо охарактеризувати одним словом через багатогранність її мотивів і тем.Так про захисників українського народу, про славних козаків Січі ми дізнаємося, слухаючи "Пісню про Байду".Дуже довго закони були спрямовані проти української голоти. В одній із народних пісень "Ой наступила та чорна хмара" розповідається про те, як голота б'є багатія.Життя українського села за часів кріпацтва особливо яскраво, на мою думку, відображено у народній пісні "У неділю пораненьку".Час минав. Змінювались і теми пісень. Із українських народних пісень, створених пізніше, ми дізнаємось, як працював і жив український робітник.Існує багато пісень, провідною темою яких є тема кохання.Так чому ж ми, українці, повинні в наш час забувати цих пісень? Адже в них наша історія, наша повага до людей, які своїм життям, своєю любов'ю робили нашу країну могутнішою і такою, якою, вона є зараз.Українська пісня згуртовує людей, допомагає відпочити, а іноді своїм змістом примушує замислитись над своїм життям. Українська пісня — своєрідна візитна картка нашої країни.

Тарас Григорович Шевченко. Як багато значать ці три слова для українців, бо це не просто ім’я людини, а символ любові до рідного краю, символ волелюбності, сміливості й чесності, що не бо­їться жодних перешкод і заборон. Ця людина — епоха не тільки в історії української літератури, але й в історії України, бо масштаб­ність і велич цієї постаті є дійсно неперевершеною.
Тарас Шевченко ніколи не був і не буде людиною з минулого, бо творчість його актуальна завжди — і сто років тому, і зараз, і через сто років після нас. Я впевнено можу сказати, що в Україні немає жодної людини, яка б не знала рядочка з Шевченкового твору, або хоча б його імені. Тараса Григоровича пам’ятають, шанують, бо дійсно важко переоцінити все значення його діяльності.
Але чим же він важливий для нас зараз? Для мене особисто — це приклад надзвичайної мужності і вірності собі, бо лише дуже смілива людина могла писати твори на зразок «Сну» в країні, де панувала царська сваволя. Тільки людина з великою силою духа могла винести стільки років заслання без можливості займатися улюбленою справою.
Шевченко вірив у велике майбутнє України, бо недарма ж з’я­вився такий вірш, як «Ісаія. Глава 35». І для нас, нащадків велико­го поета, які живуть майже через півтора століття після його смер­ті, цей вірш все ще залишається програмою на майбутнє. Україна вже вільна і незалежна — і це саме те, про що мріяв великий Коб­зар, але чи щасливі люди в нашій країні? Нам багато ще треба зробити, щоб мрії поета здійснилися, щоб Україна стала квітучою і щасливою країною. Адже ми маємо головне — власну незалежну країну, про яку Тарас Григорович міг тільки мріяти, і ми повинні усвідомити, що в цьому нам дуже пощастило, але треба рухатись далі, щоб здійснилося пророцтво:
... і потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть Веселим птаством оживуть.
І ще одна настанова Шевченка сьогодні актуальна як ніколи: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...»