Відповідь: Нещодавно на уроці літератури ми прочитали твір В. Нестайка "Тореадори з Васюківки", у якому розповідається про двох справжніх друзів Яву та Павлушу. Обидва хлопці мають як позитивні, так і негативні риси. Проте, їхня дружба - це те, що дійсно вражає та змушує задуматись над тим, чим вимірюється дружба.
Дружба перевіряється скрутними ситуаціями, соромом, хворобами. Все це було у Яви та Павлуші, проте ніщо не похитнуло їхню дружбу. Хлопці поважають та розуміють один одного, мають довіру. Коли один з друзів витягав щеня, то зумів повністю довіритись силі свого товариша. Ось такі чудові друзі Ява та Павлуша.
"До писання не складалися її пальці, звикли лиш до "грубшої" праці, а до читання неставало часу". "Була прегарна в тій хвилі. Середнього росту, з темним, як шовк, волоссям, мала на собі скромну ріклю, що, не стісняючи її в рухах, приставала пестливо до її молодої, гнучкої статі, що, на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночності." " Була чесна дівчина, про яку й одна душа злого слова не сказала. До того, знала стільки прерізних робіт, про які іншим дівчатам в селі й не снилося. Все була коло панни й вивчилася при ній всячини. Панна говорила з нею, мов із рівною собі. А й стидлива була страшенно. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем, ніби потайки, та перешіптуючися, вона соромилася до сліз і була б, мабуть, із сорому в землю запалася із-за того, що чула все, особливо ж коли він(Михайло) був при тім. " "На танці не ходила ніколи. Була майже від чотирнадцяти літ на службі у дворі, а забави й розривки її сільських ровесниць були для неї цілковито чужі. Не мала й жодних товаришок між сільськими дівчатами й товаришувала виключно з донькою Докії, Парасинкою. З іншими не мала що балакати. У неї не було таємниць і любовних справ, які спонукували дівчат до шаленого дитячо-безумного сміху й переговорів."
Відповідь: Нещодавно на уроці літератури ми прочитали твір В. Нестайка "Тореадори з Васюківки", у якому розповідається про двох справжніх друзів Яву та Павлушу. Обидва хлопці мають як позитивні, так і негативні риси. Проте, їхня дружба - це те, що дійсно вражає та змушує задуматись над тим, чим вимірюється дружба.
Дружба перевіряється скрутними ситуаціями, соромом, хворобами. Все це було у Яви та Павлуші, проте ніщо не похитнуло їхню дружбу. Хлопці поважають та розуміють один одного, мають довіру. Коли один з друзів витягав щеня, то зумів повністю довіритись силі свого товариша. Ось такі чудові друзі Ява та Павлуша.
Пояснення:Детальніше - на -
"Була прегарна в тій хвилі. Середнього росту, з темним, як шовк, волоссям, мала на собі скромну ріклю, що, не стісняючи її в рухах, приставала пестливо до її молодої, гнучкої статі, що, на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночності."
" Була чесна дівчина, про яку й одна душа злого слова не сказала. До того, знала стільки прерізних робіт, про які іншим дівчатам в селі й не снилося. Все була коло панни й вивчилася при ній всячини. Панна говорила з нею, мов із рівною собі. А й стидлива була страшенно. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем, ніби потайки, та перешіптуючися, вона соромилася до сліз і була б, мабуть, із сорому в землю запалася із-за того, що чула все, особливо ж коли він(Михайло) був при тім. "
"На танці не ходила ніколи. Була майже від чотирнадцяти літ на службі у дворі, а забави й розривки її сільських ровесниць були для неї цілковито чужі. Не мала й жодних товаришок між сільськими дівчатами й товаришувала виключно з донькою Докії, Парасинкою. З іншими не мала що балакати. У неї не було таємниць і любовних справ, які спонукували дівчат до шаленого дитячо-безумного сміху й переговорів."