Матір*ю прищеплюється Михайлику святе ставлення до землі. Своїм прикладом вона навчає сина довіряти землі свої болі і радощі і просити, щоб та родила "для всякого". Та у повісті постає випробування в період знецінення життя у грізних вихорах громадянської війни та культивування нетерпимості. Морози вдарили по крилах Михайликових "гусей-лебедів", коли класові принципи роз*єднали людей, а нова "педагогіка" почала пускати паростки в людських душах. Ось Люба каже Михайликові: "У нашого діда революція гарного коня забрала, а взамін поганого дала". "Бо так треба було", - кажу я словами дядька Себастіана, і дівчинка погоджується зі мною. У цьому "так треба було" криється те, яким був Михайлик, що головним у людини повинні бути чесність, гідність, справедливість, любов до людей і рідної землі. Все це прищепили Михайлику з перших років його життя.
Його висока горда постать перевищала всіх, мов дуб, а на його тепер ясно освітленім лиці з узад зачесаним волоссям, що спададало на плечі, із вузьким білим чолом, відбивався цілий настрій його душі. Несамовита відвага незвичайноі хвилі і жаль.
Михайло був мов образець! І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий сором'язливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше ніж за другою
У цьому "так треба було" криється те, яким був Михайлик, що головним у людини повинні бути чесність, гідність, справедливість, любов до людей і рідної землі. Все це прищепили Михайлику з перших років його життя.
Михайло був мов образець! І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий сором'язливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше ніж за другою