Випишіть епітети та метафори Ми матір називаємо святою,
Хоч німбу і нема над головою,
А є тривога і безмежна втома
Й найбільша радість, коли діти вдома,
Коли щасливі і коли співають,
Якщо здоров’я і достаток мають.
І на коліна стане тільки мати
У Бога долі для дітей благати.
Не приведи, Господь, забути дітям
На цім тривожнім, на цім білім світі,
Що мати перший хліб нам простягає
Й від нас шматка останнього чекає.
Ви з ніжністю до мами пригорніться,
Уважно ви до неї придивіться,
Тоді побачите, як німб той сяє
Над серденьком, спокою не має.

Гроші — це «вічна» проблема. Одні не знають, де їх взяти, а інші — куди їх подіти, щоб отримати ще більше. Яскравим прикладом цієї проблеми є п’єса І. Карпенка-Карого «Сто тисяч».Головний герой п’єси, Калитка, так визначає місце грошей у своєму житті: «Гроші — всьому голова». І дійсно, вони заполонили не лише розум Герасима, а й душу. Все у своєму житті і житті рідних йому людей він вимірює грошима. Протягом п’єси ми бачимо, як у Калитці гине людина, бо стяжательство і скна­рість беруть у ньому гору. Ми здогадуємося, що колись Калитка, можливо, був доброю людиною. Він працьовитий, любить землю. До неї він із ніжністю про­мовляє: «Ох земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! І все то гроші, гроші, гроші». Герасим уже давно втратив ніжні почуття до своєї дружини. Він розу­міє, що вона працьовита, «з діжі рук не виймає з ранку до вечора», але при цьо­му він не здатен навіть на елементарну вдячність. Коли Параска попросила запрягти воза, щоб з’їздити з Мотрею до церкви, Герасим відповів, що «коні за гроші куплені». Більше того, він міг і побити дружину. Не раз, за її словами, вона із синцями ходила.Не краще Калитка ставився і до свого сина Романа. Хлопець виріс працьовитим та слухняним, але для свого рідного батька він також був товаром. Спочатку Герасим пообіцяв дати згоду на одруження Романа та Мотрі, які кохали одне одного. Та зробив він це лише з однією метою, «щоб вона старалася в роботі». А на­справді Калитка мріяв про одруження свого сина з донькою Пузиря, і найбільше його турбувало питання, скільки за нею дасть батько посагу. Але найгірше те, що в душі і свідомості самого Романа вже проростало зерня прагнення до наживи, посіяне батьком. Він не противиться волі родителя, з легкістю зраджує своє ко­хання до Мотрі, бо і для нього сенс життя вимірюється грошима, а не сімейним благополуччям та людськими стосунками. Роман не засуджує батька і за те, що видаючи заміж дочку, він не додав п’яти тисяч посагу. Те весілля перетворилося па загальну бійку, та ніхто не переживав з цього приводу. Роман ще і скористав­ся з нагоди — зібрав волосся, «яке літало по хаті, як павутина восени, щоб дурно не пропало», і зробив два квачі підмазувати колеса дьогтем. Обидва герої вражають нас своїм цинізмом. Роман сумнівається, чи одержать вони посаг від Пузиря, але Герасим впевнений: «Я обманю хоч кого, мене чорта лисого обманить хто».Та не так сталося, як гадалося. Бажання отримати гроші за будь-яку ціну, навіть злочинним шляхом, затуманило розум Калитки, приспало його обережність, заполонило свідомість і підсвідомість (йому навіть уві сні снилися гроші). Таким станом Герасима і скористався єврей, який запропонував купити у нього фаль­шиві гроші. І… жадібність, як жива істота, перемогла Герасима Никодимовича зсередини. Вона зруйнувала мури людської совісті, які тримаються на честі й мо­ралі. Вона знищила у людині людину. Вона хотіла позбавити Калитку найцінні­шого — життя. А він і не противився, бо для нього «краще смерть, ніж така потеря». Отож, жадібність до грошей і людські цінності — явища несумісні.        

У творі поданий тип людини, яка прагне збагачення.Автор показує, як жадоба здатна змінити світогляд людини.На мою думку, автор обрав сатиру, аби через призму гумору вказати людині на її недоліки.
Можна зазначити, що у пєсі Карпенка-Карого "Сто тисяч" образ Савки відіграє зовсім не останню роль.Читач бачить його хитрість та улесливість: "(Савка.) Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, й другі так саме достали... Тілько де ж вони з ним познайомились і як? От що цікаво! Вже ж і я не полохливого десятка, пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луципірові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей"Його переслідує бажання розбагатіти нечесним шляхом: "(Савка.) Ха! Чого там бояться? Страшно тілько без грошей, а з грішми, сказано ж, і чорт не брат"Савка може танцювати під будь-чию сопілку, аби лише була пожива. Він у всьому зможе знайти власну вигоду.Але водночас ми бачимо і позитивні риси савчиного характеру: уміння відстоювати власну позицію і неймовірну рішучість в досягненні мети. Яскравим прикладом цього може слугувати історія про ніч Івана Купайла. Савка жодним чином не позбавлений фантазії та мрійливості. Але попри це в нього є життева ціль і принципи: "(Савка.) Ні, куме! Коли вже труситься, то хоч знать за віщо"Він вміє робити висновки і вчиться на життєвих помилках: "(Савка.) Отже збожеволіє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало"