Будь-яка людина потребує справжньої дружби - чи то маленький бешкетник, чи то витривалий військовий. На мою думку, кращий друг - той, хто може надихати на розвиток та реалізацію моїх здібностей, як творчих, так і розумових, а не той, хто прагне лише розважатись та покине мене в скрутну хвилину. Такий "друг" рано чи пізно залишить тебе, однак так і не принесе щось справді потрібне в твоє життя. Найкращим прикладом такої дружби я вважаю героїв повісті Я. Стельмаха - Митька та Сергія. Спочатку хлопці не виявляють жодної цікавості до збирання усяких комах, до вивчення зоології. Приятелі збираються присвятити час виключно забавкам, як це й годиться п’ятикласникам, що важко працювали весь навчальний рік. Ситуацію різко змінює другорядний персонаж-велосипедист Васько, який таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері. Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять до бібліотеки й читають по вісім книжок із зоології на тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, — ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митько вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури робить припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім’я на честь новоявлених учених — Митькозавр Стеценка. Така назва вказує на те, що друзі не намагаються вкрасти один в одного першість, плануючи розділити порівну славу досягнень. Митько, як і Сергій можуть бути впевненими, що між ними існує справжня дружба. Такого ж прагну і я: розвитку, пригод та гумору!)
2)Привабливість теплого надвечір'я мертвіла, опадала, як зжовклий лист під буйним поривом осіннього вітру. Червоне сонце опускається в роз'южену куряву, з-за лісу — краєчок грозово-синього хмаристого холоду. 1)...він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові... З усього нинішнього життя чи не найважче гнітила його оця табунна, тричі на день подорож до колодязного корита. ...одразу після водопою на нього надінуть хомута й поведуть на ферму, а може, запряжуть ще й завтра, і позавтра, і кожного дня, до самої смерті.
Найкращим прикладом такої дружби я вважаю героїв повісті Я. Стельмаха - Митька та Сергія. Спочатку хлопці не виявляють жодної цікавості до збирання усяких комах, до вивчення зоології. Приятелі збираються присвятити час виключно забавкам, як це й годиться п’ятикласникам, що важко працювали весь навчальний рік.
Ситуацію різко змінює другорядний персонаж-велосипедист Васько, який таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері.
Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять до бібліотеки й читають по вісім книжок із зоології на тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, — ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митько вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури робить припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім’я на честь новоявлених учених — Митькозавр Стеценка.
Така назва вказує на те, що друзі не намагаються вкрасти один в одного першість, плануючи розділити порівну славу досягнень. Митько, як і Сергій можуть бути впевненими, що між ними існує справжня дружба. Такого ж прагну і я: розвитку, пригод та гумору!)
Червоне сонце опускається в роз'южену куряву, з-за лісу — краєчок грозово-синього хмаристого холоду.
1)...він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові...
З усього нинішнього життя чи не найважче гнітила його оця табунна, тричі на день подорож до колодязного корита.
...одразу після водопою на нього надінуть хомута й поведуть на ферму, а може, запряжуть ще й завтра, і позавтра, і кожного дня, до самої смерті.