lineage216

10.03.2020 20:05 •  Українська література

Випишіть із вірша "мріїї" лесі українки, метафори й єпітети. у дитячі любі роки, коли так душа бажала надзвичайного, дивного, я любила вік лицарства. тільки дивно, що не принци, таємницею укриті, не вродливі королівни розум мій очарували. я дивилась на малюнках не на гордих переможців, що, сперечника зваливши, промовляли люто: «здайся! » погляд мій спускався нижче, на того, хто розпростертий, до землі прибитий списом, говорив: «убий, не ! » не здававсь мені величним той завзятий, пишний лицар, що красуню непокірну взяв оружною рукою. тільки серце чарувала бранки смілива відповідь: «ти мене убити можеш, але жити не примусиш! » роки любії, дитячі, як весняні води, зникли, але гомін вод весняних не забудеться повіки. він, було, мені лунає у безсонні довгі ночі і єднається так дивно з візерунками гарячки: мріє стеля надо мною, мов готичнеє склепіння, а гілки квіток сплелися на вікні, неначе грати. од вікна до мене в хату червонясте світло впало, – чи то вуличнеє світло, чи то полиски пожежі? що се так шумить невпинно? навісний, безладний гомін! чи в крові гарячка грає, чи війна лютує в місті? чи се лютий біль у мене тихий стогін вириває, чи то стогне бранець-лицар, знемагаючи на рани: «хто живий у сьому замку? хто тут має серце в грудях? другом будь, зійди на вежу, подивись на бойовисько! подивись на бойовисько, хто кого перемагає? чи над лавами ще в’ється корогва хрещата наша? коли ні, – зірву завої! хай джерелом кров поллється, будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита! ні, я чую наше гасло! ось воно все голосніше… зав’яжіть тісніше рани, шкода кров губити » так дитячі мрії грали між примарами гарячки. а тепер? – гарячка зникла, але мрії не зникають. і не раз мені здається, що сиджу я у полоні і закута у кайдани невидимою рукою. що в руці у мене зброя неполамана зосталась, та порушити рукою не мені кайдани. глухо так навколо, тихо, не шумить гарячка в жилах, не вчувається здалека дикий гомін з бойовиська. так і хочеться гукнути, наче лицар мрій дитячих: «хто живий? зійди на вежу, подивися наоколо! подивись, чи в полі видко нашу чесну короговку? коли ні, не хочу жити, хай мені відкриють жили, хай джерелом кров поллється, згину я від згуби крові. будь проклята кров ледача, не за чесний стяг »