Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.
іван фірцак народився у червні 1899 року в українському селі білки на закарпатті. за неймовірну силу отримав прізвисько «кротон».
чемпіон чехословаччини з важкої атлетики та боротьби.
чемпіон європи з культуризму.
вісімнадцять років був артистом чехословацького цирку. побував у шістдесяти чотирьох країнах, дивуючи всіх неймовірною силою.
виграв чимало поєдинків з відомими борцями світу.
після програшу українському силачеві кротону чемпіон британії з боксу джон джексон викинувся з вікна.
з рук королеви ії іван фірцак отримав шолом і пояс, оздоблені золотом та діамантами.
американська преса називала його найсильнішою людиною xx століття.
після одного з боїв переніс важку операцію, під час якої йому замінили частину черепної кістки на золоту пластину.
але кротон і далі продовжував свої знамениті виступи.
на початку сорокових років повернувся на закарпаття з дружиною руженою зікл, повітряною гімнасткою «герцферт-цирку».
подружжя мало восьмеро дітей. старший син іван став чемпіоном україни з боксу в середній вазі. у 1948 році він був засуджений за «український буржуазний націоналізм». у концтаборах відсидів вісім років. це була одна з причин, чому за радянських часів ім’я кротона не афішувалося.
помер знаменитий силач у 1970 році в рідному селі білки. у народі його прозивали іваном силою.
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.
іван фірцак народився у червні 1899 року в українському селі білки на закарпатті. за неймовірну силу отримав прізвисько «кротон».
чемпіон чехословаччини з важкої атлетики та боротьби.
чемпіон європи з культуризму.
вісімнадцять років був артистом чехословацького цирку. побував у шістдесяти чотирьох країнах, дивуючи всіх неймовірною силою.
виграв чимало поєдинків з відомими борцями світу.
після програшу українському силачеві кротону чемпіон британії з боксу джон джексон викинувся з вікна.
з рук королеви ії іван фірцак отримав шолом і пояс, оздоблені золотом та діамантами.
американська преса називала його найсильнішою людиною xx століття.
після одного з боїв переніс важку операцію, під час якої йому замінили частину черепної кістки на золоту пластину.
але кротон і далі продовжував свої знамениті виступи.
на початку сорокових років повернувся на закарпаття з дружиною руженою зікл, повітряною гімнасткою «герцферт-цирку».
подружжя мало восьмеро дітей. старший син іван став чемпіоном україни з боксу в середній вазі. у 1948 році він був засуджений за «український буржуазний націоналізм». у концтаборах відсидів вісім років. це була одна з причин, чому за радянських часів ім’я кротона не афішувалося.
помер знаменитий силач у 1970 році в рідному селі білки. у народі його прозивали іваном силою.