- опис, класичні типи опису: пейзаж, портрет, характ героїв, опис дій героїв, характ окремих деталей.- оповідь(оповідні комп - розповідні- розповідь про біографію героїв, поведінку)- драматичні елементи, які відповідають на установку самого життя( монрлог , діалоги, полілоги,вн монологи). Позасюжетні- авторські відступи, вставні новели, обрамлення.А відступи- філософські,публіц, істор. Особливим різновидом є ліричний відступ( ліро- епічні, епічні твори)- вставні новели - (оповідання)- невеликий відносно автономний фрагмент відносно поеми, роману повісті, повяз з худ структурою твору, але відгалужений від неї своєю сюж лінією.- обрамлення - своєрідна текстова рамка в середині якої вміщено розповідь про події, особлива організація худ тексту . Інакше це назв комп засобом -Іван Безпечний, обрамоенням сюжету - Халізев, сюжетно- комп обрамленням - А ТкаченкоПозасюжетні елементи, на відміну від сюжетних, котрі утворюють подієвий каркас епічного чи драматичного твору, уповільнюють розвиток дії, це – ліричні або авторські відступами, літературно-філософські, публіцистичні роздуми, історичні сцени, екскурси в минуле, статичні описи (розгорнутий пейзаж, інтер'єр, екстер'єр, портрет, авторські характеристики), різномані передісторії та міжісторії, спогади героїв, вставні епізоди (новели, сни, листи тощо), повтори однорідних епізодів з поступовим підсиленням.
Б Образ жінки - центральний образ у збірці Івана Франка "Зів'яле листя". І, як і душа кожної жінки, образ цей глибокий, незбагнений, неясний и незрозумілий. Він нагадує саму матінку-природу - непостійну, змінливу: то лагідну, як весняний вітерець, то жорстоку і своєвільну, як буря. Ці природні явища грають з бідною душою ліричного героя, змушують її спочатку парити в небесах від щастя, а потім падати на саме дно, розбиваючись о сіре каміння. Так маленький листочок покладається на вітер, так душа поета довіряє себе незвіданому досі явищу - жінці, і тепер тільки вона володарка цій душі...
Образ жінки - центральний образ у збірці Івана Франка "Зів'яле листя". І, як і душа кожної жінки, образ цей глибокий, незбагнений, неясний и незрозумілий. Він нагадує саму матінку-природу - непостійну, змінливу: то лагідну, як весняний вітерець, то жорстоку і своєвільну, як буря. Ці природні явища грають з бідною душою ліричного героя, змушують її спочатку парити в небесах від щастя, а потім падати на саме дно, розбиваючись о сіре каміння. Так маленький листочок покладається на вітер, так душа поета довіряє себе незвіданому досі явищу - жінці, і тепер тільки вона володарка цій душі...