Висловіть свої судження про те, які проблеми залишаються в літературі актуальними й цікавлять сучасного молодого читача (на прикладі опрацьованих у 2 семестрі художніх творів , обсяг роботи 200 – 250 слів).
«Краще гірка правда, ніж солодка брехня» – досить часто можна почути, як батьки навчають дітей. Безумовно, брехня – це погана річ. Та чи варто завжди говорити правду? Дуже часто виникає ситуація, коли ми сумніваємось. І тут дилема: сказати, як є чи схитрити. Гадаю все залежить від ситуації. Ось, наприклад, Ви зустрілися з подругою і вона, м’яко кажучи, дивно виглядає. Збрехати їй – означає лицемірство. А для дружби це неприпустимо. З іншого боку неприпустимим є постійне використання брехні. Використавши її одного разу – доведеться знову. А потім і знову. Це як хвороба, від якої неможливо вилікуватись. Брехня рано чи пізно викриється й довіри до людини більше не буде. І вже ніяка правда не врятує від гірких наслідків. Говорити правду не завжди легко. Та варто пам’ятати, що це винагороджується повагою з боку оточуючих. Чесна, щира людина ніколи не зрадить. Їй можна довіряти в складну годину. Отож, людські стосунки – це цінність для кожного з нас. І потрібно докласти великих зусиль аби зберегти довіру. Ось чому варто навчитися не просто говорити правду, а й грамотно її подавати.
Книга — скарбниця людських знань, духовне багатство кожного народу. Та був час, коли книг не було, а люди з уст в уста передавали мудрі настанови, життєві ситуації.
Усна творчість — це творчість не окремої людини, а багатьох людей, цілих поколінь.
От і у нашої родини є улюблені прислів'я та приказки. Коли я ще була маленькою, мій дідусь мені казав: "Під лежачий камінь вода не тече", "Не кажи — не вмію, а кажи навчусь", — коли мені щось не хотілось робити. Я підросла, пішла до школи. У мене з'явилися нові друзі, і згадалось прислів'я "Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти". Хотілось мати справжніх друзів, надійних, які б були поряд завжди. Щоб можна було покластися на них, а їм на мене.
І коли вони кличуть мене гуляти надвір, а я ще не зробила уроки, то дідусь знову каже мені прислів'я: "Зробив діло — гуляй сміло". Я дуже добре запам'ятала ці прислів'я.
А одне прислів'я мені дуже запало у серце. Я думаю, що його я запам'ятаю на все життя, як запам'ятав його мій дідусь: "Дерево мідне корінням, людина — родом і народом". Як багато любові до рідної землі, до батьків у цих словах. Прислів'я дуже допомагають мені у житті. Інколи я цього не помічаю, але вже переконалась, що найчастіше в житті буває так, як народна мудрість говорить.
«Краще гірка правда, ніж солодка брехня» – досить часто можна почути, як батьки навчають дітей. Безумовно, брехня – це погана річ. Та чи варто завжди говорити правду? Дуже часто виникає ситуація, коли ми сумніваємось. І тут дилема: сказати, як є чи схитрити. Гадаю все залежить від ситуації. Ось, наприклад, Ви зустрілися з подругою і вона, м’яко кажучи, дивно виглядає. Збрехати їй – означає лицемірство. А для дружби це неприпустимо. З іншого боку неприпустимим є постійне використання брехні. Використавши її одного разу – доведеться знову. А потім і знову. Це як хвороба, від якої неможливо вилікуватись. Брехня рано чи пізно викриється й довіри до людини більше не буде. І вже ніяка правда не врятує від гірких наслідків. Говорити правду не завжди легко. Та варто пам’ятати, що це винагороджується повагою з боку оточуючих. Чесна, щира людина ніколи не зрадить. Їй можна довіряти в складну годину. Отож, людські стосунки – це цінність для кожного з нас. І потрібно докласти великих зусиль аби зберегти довіру. Ось чому варто навчитися не просто говорити правду, а й грамотно її подавати.
более-лемение должно подходить
Мої улюблені прислів'я та приказки
Книга — скарбниця людських знань, духовне багатство кожного народу. Та був час, коли книг не було, а люди з уст в уста передавали мудрі настанови, життєві ситуації.
Усна творчість — це творчість не окремої людини, а багатьох людей, цілих поколінь.
От і у нашої родини є улюблені прислів'я та приказки. Коли я ще була маленькою, мій дідусь мені казав: "Під лежачий камінь вода не тече", "Не кажи — не вмію, а кажи навчусь", — коли мені щось не хотілось робити. Я підросла, пішла до школи. У мене з'явилися нові друзі, і згадалось прислів'я "Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти". Хотілось мати справжніх друзів, надійних, які б були поряд завжди. Щоб можна було покластися на них, а їм на мене.
І коли вони кличуть мене гуляти надвір, а я ще не зробила уроки, то дідусь знову каже мені прислів'я: "Зробив діло — гуляй сміло". Я дуже добре запам'ятала ці прислів'я.
А одне прислів'я мені дуже запало у серце. Я думаю, що його я запам'ятаю на все життя, як запам'ятав його мій дідусь: "Дерево мідне корінням, людина — родом і народом". Як багато любові до рідної землі, до батьків у цих словах. Прислів'я дуже допомагають мені у житті. Інколи я цього не помічаю, але вже переконалась, що найчастіше в житті буває так, як народна мудрість говорить.
Объяснение: