Справжнє ім'я — Уільям Сідней Портер. Американський прозаїк, автор понад 200 новел, гуморесок. Герої оповідань О'Генрі-прості люди, звичайні американці: клерки, ковбої, фермери. Вони не вирішують глобальні проблеми, а живуть буденним життям, в якому є і смішне, і сумне, підлість, і шляхетність.
Відомі збірки О'Генрі: "Чотири мільйони" (1906), "Серце Заходу" (1907), "Голос міста" (1909), "Дорогидолі" (1909).
О'Генрі створює реалістичні, романтичні новели. Крім того, він урізноманітнює новелу: тут звучить сатира, пародія, комічний гротеск. Оповідання О'Генрі динамічні, написані простою мовою, письменник навіть використовує простонародний жаргон. Особливістю його творів є несподіваний фінал.
Першим перекладачем О'Генрі українською мовою був Остап Вишня, пізніше його перекладали О. Лавинська, М. Дмигренко.
Звеличення духовних цінностей у новелі О'Генрі "Останній листок"
О'Генрі — один з найпопулярніших американських новелістів початку XX століття. Він створив власний романтичний міф про "маленького американця". Письменник у своїх коротких динамічних новелах дарує людям віру в любов. "Останній листок" О'Генрі — одна з найкращих і найвідоміших новел нью-йоркського циклу. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви. Центральні персонажі твору — дві бідні дів-чини-художниці Сью і Джонсі, які приїхали до Нью-Йорка з провінції. У листопаді Джонсі тяжко захворіла на пневмонію. Годинами вона дивилась у вікно на плющ, який ріс на стіні будинку, лічила листки, що опадали із плюща. Джонсі здавалося, що коли останній листок опаде, вона помре. Життя дівчини врятував старий художник на ім'я Берман, бідний невдаха. Під льодяним дощем уночі він намалював на стіні листок плюща замість того, якого зірвав вітер. Це пробудило в Джонсі волю до життя, і вона одужала. А старий Берман захворів на пневмонію і помер.Сумна історія сповнена глибокого переживання за долю героїв. Вони мешкають у районі "дахів XVIII століття, голландських мансард і дешевої квартирної плати". Проте жалюгідні життєві умови — лише тло, на якому найповніше розквітає краса душ.
Психологічно складним образом новели є старий Берман. Автор іронізує з його кумедної зовнішності ("борода Мойсея Мікеланджело... спускалась у нього з голови сатира... на тіло гнома"), з його постійних розмов про шедевр, який він коли-небудь залишить світові. До того ж Берман п'є, у нього характер сварливого старого, який знущається з будь-якої сентиментальності. Але саме він ціною власного життя підтримує дух Джонсі й рятує її від смерті. Цей старий невдаха і пияк постає взірцем тієї любові, яка без жодного слова кидається на до іншим. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі. Новела є взірцем майстерної композиції та вирізняється динамічним сюжетом. У ній автор використовує такий прийом, як несподівана кінцівка. У творі — дві сюжетні лінії: хвороба Джонсі та шедевр Бермана. Формально основною сюжетною лінією є хвороба Джонсі. Насправді — самовідданість Бермана. Обидві лінії набувають несподіваної розв'язки в кінці новели, коли Сью розкриває правду подрузі. Завдяки такому прийому О'генрі тримає читача в стані напруження до завершення новели. Але цей прийом виконує ще одну функцію — за його до старий Берман в одну мить морально виростає в наших очах і перетворюється на символ самопожертви.
І розділ «Зоологія і комахи. «Відпустіть нас до бабусі» 1. Ірина Семенівна була вчителькою: а) ботаніки; б) зоології; в) географії. 2. Герої твору — вже учні класу: а) п’ятого; б) шостого; в) сьомого. 3. Ірина Семенівна називала учнів: а) «діточками»; б) «лапочками»; в) «зайчатами». 4. Яку колекцію вчителька зобов’язала зібрати школярів улітку? а) Лікарських трав; б) комах; в) листя дерев. 5. З яким запитанням звернувся Митько до вчительки? а) «А як оформляти цю колекцію?»; б) «А можна вдвох збирати одну колекцію?»; в) «А що повинна містити ця творча робота?». 6. Бабуся Сергія жила в селі: а) Юнківка; б) Юрківка; в) Юпітерка. 7. Чому батьки Сергія вагалися щодо поїздки сина з приятелем до бабусі? Бо вони: а) боялися відпускати хлопців самих у дорогу; б) турбувалися про погану поведінку Сергія та Митька під час подорожі; в) хотіли, щоб син поїхав у табір відпочинку. 8. За якої умови хлопці отримали згоду на поїздку до села? Щоб вони: а) слухали бабусю; б) обробляли городину старій; в) щодня телефонували і доповідали про стан справ. 9. Що заборонила мати їсти хлопцям у дорозі? а) Морозиво; б) ковбасу; в) насіння. 10. У якій кишені хлопці зберігали гроші під час поїздки? а) Правій; б) лівій; в) внутрішній кишені сорочки. 11. Поїздку до бабусі хлопці не могли порівняти: а) з подорожжю за кордон; б) шкільним туристським походом; в) будь-якою мандрівкою чи дослідницькою експедицію. 12. Під час подорожі до бабусі яким транспортом не користувалися хлопці? а) Потягом; б) автобусом; в) автомобілем. ІІ розділ «Знайомство з майбутнім майстром спорту, а також з бабусею, ентузіастом музичної освіти і дідом Трохимом» 1. Василь Трош — це в майбутньому: а) видатний митець живопису; б) майстер велосипедного спорту міжнародного класу; в) представник міської влади. 2. Василь Трош назвав хлопців: а) дослідниками; б) лівінгстонами; в) зоологами. 3. Приїхавши до бабусі, хлопці відчули якесь виття, яке було пов’язане: а) з коровою; б) військовими тренуваннями; в) музичним інструментом. 4. Чим хлопці вразили Троша? а) Міською поведінкою; б) сачками і рюкзаками; в) манерою спілкування. 5. Про який географічний континент згадується у творі? а) Азію; б) Європу; в) Африку. 6. Яка тварина не згадується Трошем під час спілкування з хлопцями? а) Бегемот; б) тигр; в) крокодил. 7. По-вуличному дядька Гната звали: а) супермузикантом; б) лірником; в) Фа-Дієзом. 8. Бабусю Сергія на селі кликали: а) Іванівною; б) Петрівною; в) Демидівною. 9. Чим бабуся пригощала Сергія та Митька? а) Картоплею з м’ясом; б) пиріжками; в) голубцями. 10. Кому з героїв твору належить цей опис зовнішності: «У темних смугастих штанях, вправлених у запилені чоботи, в синьому бувалому в бувальцях піджаку й кашкеті»? а) Дядьку Гнату; б) Гнатовичу; в) незнайомцю. 11. Яким напоєм не смакували хлопці в бабусі? а) Кефіром; б) молоком; в) кисілем. 12. Наївшись, хлопці вирішили прогулятися: а) по лісу; б) селом; в) на річку. 13. Дядько Гнат грав на: а) мандоліні; б) тромбоні; в) акордеоні. 14. «Волосся русяве, потемніле…», — так дід Трохим сказав про: а) Митька; б) Сергія; в) Василя. 15. Як пояснив Сергій дідові Трохиму причину приїзду до села? а) Зібрати колекцію; б) оздоровитися; в) до бабусі по господарству.
О'ГЕНРІ
(1862-1910)
Справжнє ім'я — Уільям Сідней Портер. Американський прозаїк, автор понад 200 новел, гуморесок. Герої оповідань О'Генрі-прості люди, звичайні американці: клерки, ковбої, фермери. Вони не вирішують глобальні проблеми, а живуть буденним життям, в якому є і смішне, і сумне, підлість, і шляхетність.
Відомі збірки О'Генрі: "Чотири мільйони" (1906), "Серце Заходу" (1907), "Голос міста" (1909), "Дорогидолі" (1909).
О'Генрі створює реалістичні, романтичні новели. Крім того, він урізноманітнює новелу: тут звучить сатира, пародія, комічний гротеск. Оповідання О'Генрі динамічні, написані простою мовою, письменник навіть використовує простонародний жаргон. Особливістю його творів є несподіваний фінал.
Першим перекладачем О'Генрі українською мовою був Остап Вишня, пізніше його перекладали О. Лавинська, М. Дмигренко.
Звеличення духовних цінностей у новелі О'Генрі "Останній листок"
О'Генрі — один з найпопулярніших американських новелістів початку XX століття. Він створив власний романтичний міф про "маленького американця". Письменник у своїх коротких динамічних новелах дарує людям віру в любов. "Останній листок" О'Генрі — одна з найкращих і найвідоміших новел нью-йоркського циклу. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви. Центральні персонажі твору — дві бідні дів-чини-художниці Сью і Джонсі, які приїхали до Нью-Йорка з провінції. У листопаді Джонсі тяжко захворіла на пневмонію. Годинами вона дивилась у вікно на плющ, який ріс на стіні будинку, лічила листки, що опадали із плюща. Джонсі здавалося, що коли останній листок опаде, вона помре. Життя дівчини врятував старий художник на ім'я Берман, бідний невдаха. Під льодяним дощем уночі він намалював на стіні листок плюща замість того, якого зірвав вітер. Це пробудило в Джонсі волю до життя, і вона одужала. А старий Берман захворів на пневмонію і помер.Сумна історія сповнена глибокого переживання за долю героїв. Вони мешкають у районі "дахів XVIII століття, голландських мансард і дешевої квартирної плати". Проте жалюгідні життєві умови — лише тло, на якому найповніше розквітає краса душ.
Психологічно складним образом новели є старий Берман. Автор іронізує з його кумедної зовнішності ("борода Мойсея Мікеланджело... спускалась у нього з голови сатира... на тіло гнома"), з його постійних розмов про шедевр, який він коли-небудь залишить світові. До того ж Берман п'є, у нього характер сварливого старого, який знущається з будь-якої сентиментальності. Але саме він ціною власного життя підтримує дух Джонсі й рятує її від смерті. Цей старий невдаха і пияк постає взірцем тієї любові, яка без жодного слова кидається на до іншим. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі. Новела є взірцем майстерної композиції та вирізняється динамічним сюжетом. У ній автор використовує такий прийом, як несподівана кінцівка. У творі — дві сюжетні лінії: хвороба Джонсі та шедевр Бермана. Формально основною сюжетною лінією є хвороба Джонсі. Насправді — самовідданість Бермана. Обидві лінії набувають несподіваної розв'язки в кінці новели, коли Сью розкриває правду подрузі. Завдяки такому прийому О'генрі тримає читача в стані напруження до завершення новели. Але цей прийом виконує ще одну функцію — за його до старий Берман в одну мить морально виростає в наших очах і перетворюється на символ самопожертви.