.Визначити зачин,розвиток дії, кульмінацію,розвязку.

Земля не може жити без сонця, а людина без щастя. В години великих переживань і тривог людське серце схоже на криничку. Яка очищається від мулу,тому що тоді пізнається справжня ціна людяності, тоді пізнається і щастя. В такі часи з подивом довідуєшся, як мало і як багато треба тобі на віку, як погано ти йшов по своїй дорозі, як завчено ти говорив «добрий день», не творячи цього доброго дня, навіть гірше,ремствував на нього, бо тріски буднів часто заслоняли золото променів.

Такі думи час від часу рояться і злітають в душі кожного із нас. (за М.Стельмахом)

2.От як воно буває в житті. Людина щось витворює для себе, на перший погляд, наче й велике та вічне, сподіваючись вразити світ й самому мати від того радість бодай наприкінці життя. А життя мудріше за людину. Її не стає,вона віднуртувала свою мить і вгасла,спалила себе на власному багатті… і тепло багаття доброї людини ще довго гріє інших, а може, не згаса ніколи, й тим вільно скористатись кожному, хто здатний не відкидати пріч тепло життів, які горіли до нього, не ставити одне своє життя в центрі Всесвіту, серед безмежної галактики життів.

.да-да...именно так называлось сочинение-размышлениекоторое мне пришлось сегодня писать с мальчишкой Виталькой...это было дз по укр.литВиталька в 7клно абсолютно не смыслит ничего в сочинениях..по-этому дз делаю с ним я
ИтакЛина Костенко и КРЫЛАта ЧАйка на крыжини...

вспоминаю лето и я на даче...читающая прозу ЛИны КОстенко ЗАписки самосшедшего...

и такое недоумение в конце

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

 

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

 

В цьому, напевно, правда пташина...

А як же людина? А що ж людина?

 

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

 

Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,

А з правди, чесноти і довір"я.

 

У кого - з вірності у коханні.

У кого - з вічного поривання.

 

У кого - з щирості до роботи.

У кого - з щедрості на турботи.

 

У кого - з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

 

Людина нібито не літає...

А крила має. А крила має!

Но стихи у нее красивые есть...

Так вот я о крылахВИталик хлопает ресницамидите вобще не догоняеталегория это чего??

И почему у 7го класса требуют понимать что на одних крылах долго не протянешь

Нужен ГРунт и очень стабильныйа раньше нас учили другому

Вот и философствовала я за ВИталикачто если в жизни и грунт и крыла то она даже по содержанию очень даже и ничего

 У далекому селі живе бабуся. Повиростали діти, розлетілися світами. А вона одна, живе спогадами. І яка ж радість, коли приїжджає (якимось, мабуть, попутним транспортом) онука! Нащебече бабусі про свої студентські новини, про те, як зайняті на роботі тато й мама, поїсть бабусиних пиріжків, поп'є свіжого молочка від сусідської корови та й помахає ручкою: треба їхати, хоч на бензовозі, бо коли ще щось буде... Поспіхом забула черевички які перевзувалася. Бабусі - дорога згадка. Торкнулася старенька черевичків, що ще ніби зберігали тепло милих ніжок, і заснула щасливо.