Я взагалі люблю читати вірші. Коли ми почали вивчати творчість В. Сосюри, то я з великим задоволенням прочитала його вірші "Гей, рум'яні мої небокраї...", "Весняний сад, квітки барвисті".
У цих віршах автор майстерно описує весну, степи України. Все це відразу уявляєш. Із якою ж любов'ю написані ці вірші про рідну Україну, рідну землю!
Зацікавилась творчістю В. Сосюри та прочитала його вірші "Любіть Україну", "О мово моя" та інші. Ці два вірші запам'ятались мені особливо. Як глибоко хвилювала поета доля рідної мови! Своїми віршами він закликає боронити та любити українську мову, культуру.
Як лагідно В. Сосюра називає рідну мову "солов'їною"! Це значить, що вона співуча, дзвінка. І назавжди мені запам'ятались такі рядки:
Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самооборона», «Більшовик», Київ, ч.216, 23 вересня 1923). Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС у 1931, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.
Після ув'язнення, з 1931 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його творчість поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його.
Я взагалі люблю читати вірші. Коли ми почали вивчати творчість В. Сосюри, то я з великим задоволенням прочитала його вірші "Гей, рум'яні мої небокраї...", "Весняний сад, квітки барвисті".
У цих віршах автор майстерно описує весну, степи України. Все це відразу уявляєш. Із якою ж любов'ю написані ці вірші про рідну Україну, рідну землю!
Зацікавилась творчістю В. Сосюри та прочитала його вірші "Любіть Україну", "О мово моя" та інші. Ці два вірші запам'ятались мені особливо. Як глибоко хвилювала поета доля рідної мови! Своїми віршами він закликає боронити та любити українську мову, культуру.
Як лагідно В. Сосюра називає рідну мову "солов'їною"! Це значить, що вона співуча, дзвінка. І назавжди мені запам'ятались такі рядки:
О мово вкраїнська!..
Хто любить її,
Той любить мою Україну.
Объяснение:
Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самооборона», «Більшовик», Київ, ч.216, 23 вересня 1923). Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС у 1931, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.
Після ув'язнення, з 1931 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його творчість поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його.