Как то один раз пришёл лисенок Даня в школу . Он не только не любил учится , но он обижал остальных животных . С ним никто не дружил . Всегда в школу он приходил злой и сердитый . Но как то раз в школе все изменилось . Пришла новая зверюшка . Это был зайчик Федя . С виду Федя был очень застенчивым , но в душе добрым . Зайченок очень любил учиться . Через некоторое время все начали обижать Федю . Как то волк Вова хотел подставить подножку , когда он бы шел к учителю , но в один прекрасный момент трусишку . И ни кто то , а лисенок Даня . Он разказал Феде о том , что замысливает Вова . А позже они рассказали учителю . Вову наказали . Федя и Даня очень хорошо дружили . Ходили к друг-другу в гости и пили чай . Вот такая дружба в очень разных зверей . Даня не любил учится , а Федя наоборот . Но это не помешало дружбе хороших друзей
Твори Вишенського визначаються в українській полемічній літературі 16-17 ст. не лише винятковим літературним талантом автора, але і його своєрідною позицією. Вишенський не обмежувався боротьбою з католицизмом та унією. Виходячи з засад візантійського аскетизму, він гостро критикував увесь тодішній церковний і світський лад і вимагав простоти старохристиянського братства, як здійснення Царства Божего на землі. Вишенський відкидав, зокрема, світську освіту і народні старовинні звичаї, як поганські. Вишенський користувався формами церковних послань, діалогу і полемічного трактату, постійно поєднуючи ці жанри.
У своїх творах Іван Вишенський малював барвисті, часто гіперболічні, образи морального занепаду вищих верств, зокрема духовенства, протиставляючи їм «бідних підданих» і простих ченців. Зворушення, емоційне піднесення чергуються тут з гострою сатирою, сарказмом. Накопичення епітетів, порівнянь, запитань і закликів, іронічне представлення побутових деталей, багатство словника, використання живої народної мови надавало творам Вишенського яскравості й ефектності. Стиль Івана Вишенського, що походить від візантійської проповіді, але споріднений і з літературною манерою сучасних йому полемістів — українських (із острозького гуртка) і польських Творчість Івана Франко
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем і видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, але також з першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби й Ренесансу. Він був «золотим мостом» між українською і світовими літературами.
Нерідко Івана Франка називають титаном праці. Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи ж чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».
Но как то раз в школе все изменилось . Пришла новая зверюшка . Это был зайчик Федя . С виду Федя был очень застенчивым , но в душе добрым . Зайченок очень любил учиться .
Через некоторое время все начали обижать Федю . Как то волк Вова хотел подставить подножку , когда он бы шел к учителю , но в один прекрасный момент трусишку . И ни кто то , а лисенок Даня . Он разказал Феде о том , что замысливает Вова . А позже они рассказали учителю . Вову наказали .
Федя и Даня очень хорошо дружили . Ходили к друг-другу в гости и пили чай .
Вот такая дружба в очень разных зверей . Даня не любил учится , а Федя наоборот . Но это не помешало дружбе хороших друзей
Творчість Вишенський Іван:
Твори Вишенського визначаються в українській полемічній літературі 16-17 ст. не лише винятковим літературним талантом автора, але і його своєрідною позицією. Вишенський не обмежувався боротьбою з католицизмом та унією. Виходячи з засад візантійського аскетизму, він гостро критикував увесь тодішній церковний і світський лад і вимагав простоти старохристиянського братства, як здійснення Царства Божего на землі. Вишенський відкидав, зокрема, світську освіту і народні старовинні звичаї, як поганські. Вишенський користувався формами церковних послань, діалогу і полемічного трактату, постійно поєднуючи ці жанри.
У своїх творах Іван Вишенський малював барвисті, часто гіперболічні, образи морального занепаду вищих верств, зокрема духовенства, протиставляючи їм «бідних підданих» і простих ченців. Зворушення, емоційне піднесення чергуються тут з гострою сатирою, сарказмом. Накопичення епітетів, порівнянь, запитань і закликів, іронічне представлення побутових деталей, багатство словника, використання живої народної мови надавало творам Вишенського яскравості й ефектності. Стиль Івана Вишенського, що походить від візантійської проповіді, але споріднений і з літературною манерою сучасних йому полемістів — українських (із острозького гуртка) і польських
Творчість Івана Франко
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем і видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, але також з першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби й Ренесансу. Він був «золотим мостом» між українською і світовими літературами.
Нерідко Івана Франка називають титаном праці. Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи ж чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».