Вона — в бруньках блискучих на каштані,
В снігу рудому, у струмках брудних,
Що чистим сріблом грають у тумані.
Мов бруд ніколи й не торкався їх.
Вона — у краплях, що спадають дзвінко Із голих віт, які стрясає птах,
Вона — в підсніжній зелені барвінку,
В сережках на березових гілках.
Прочитайте вірш. Напишіть відповіді на запитання, що нижче приведені.
▼ Яку картинку ви побачили після прочитання вірша?
▼ Чому автор порівнює осінь з малярем? Доведіть свою думку,
▼ Які кольори ви побачили в поетичному творі?
▼Як автор змальовує осінь?
▼Чому літо справляє останній бенкет?
▼Як ви розумієте слово «бенкет» у вірші М. Рильського?
▼ Чи сподобався вам вірш?
▼Розкажіть про сво щодо осені,
▼ Чи така мальовнича осінь у нашому місті?
ліза ібитий, а до того ще меткий, як заєць, співун-реготун...
Хороший з лиця — повновидий, рум'янець на всю щоку,
з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, — він
був перший красень на селі (Максим Гудзь).
Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх по-
бивав, над усім верховодив (Максим Гудзь).
Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід; осту-
пався за товаришів, коли ті де на гулянках заводили спір-
ку; говіркий, він завжди вибріхувався перед начальством,
як де попадалось товариство... Бувши на всьому казенно-
му, не маючи великої недостачі в одежі, він не жалував ні-
чого свого. Лучалося що-небудь роздобути — все те йшло
на гурт, на товариські пропої... Товариші душі в йому не
чули (Максим Гудзь у солдатах).
Не страшні їй ні походи, ні переходи; завжди моторна, ве-
села, до гулянок удатна. Щоб не даром жити, немарно тра-
тити час, вона узялась то тим, то сим перепродувати (Явдо-
ха з Максимом).
На мою думку автор хотів нам сказати і навчити,що обов"язок кожної людини-це любов до своєї країни,отчого дому,до батьківщини.І я в нього навчився любити свій рідний край:степи,гори,полонини.Для мене нічого кращого нема,а на чужині життя може і краще,але там нема духмяного запаху свободи,власного дому,просторів,життєдайної волі,що манить,несе,п"янить і дарує щастя.