Вопросы к произведению "неймовірні пригоди івана сили" за що били міху голого троє крамарів? ким у молодості бу дворазовий чемпіон магдебура? що подарувала іванові та мілці бухенбах на весілля? чим капітан миколайчик любив займатися по суботах? кого агент фікса обрав собі у спільники? хто наполіг звільнити івана силу з в'язниці під заставу?

щоб дати відповідь на це питання потрібно прожити життя та побачити світу. не маючи досвіду важко про щось не можна щось стверджувати або спростовувати на всі 100%. все це дуже поверхнево та загально, адже всі ми різні. кожний з нас особистість, а кожний випадок в нашому житті індивідуальний. різні обставини та причини змушують нас робити ті чи інші речі, які не завжди є добрими. одна справа, якщо щось сталося не по твоєму бажанню, а інша коли навмисно.

звісно кожна людина може розкаятися, але не кожна має силу волі, щоб стати на шлях істини. важливу роль відіграє саме бажання стати краще, та виправити помилки минулого. частіше за все перед тим як людина змінюється і міняє свої життєві пріоритети, цьому передують певні життєві обставини, що несуть за собою сильне емоційне потрясіння яке змушує людину замислитися над своїм життям.

(я обожаю писать если тебе не понравился этот текст напиши мне и я напишу другой)

походження давньогрецької драми і театру.

появі драми в греції передував тривалий період, протягом якого чільне місце займали спочатку епос, а потім лірика. всі ми знаємо багатий героїчний епос-поеми "іліада" та "одіссея", дидактичні (повчальні) епоси-поеми гесіода (vii ст. до н. ; це твори ліричних поетів vi ст. до н. е..

народження грецької драми і театру пов'язано з обрядовими іграми, що присвячувалися богам-покровителям землеробства: деметрі, її дочки корі, діонісу. такі обряди іноді перетворювалися в культову драму. наприклад, в місті елевсіні під час містерій (таїнств, на яких були присутні лише присвячені) влаштовувалися ігри, під час яких зображувалося одруження зевса і деметри, викрадення кори плутоном, блукання деметри в пошуках дочки і повернення кори на землю.

софокл брав участь і в державному житті, займаючи відповідальні посади. так, він був обраний стратегом (воєначальником) і разом з периклом брав участь в експедиції проти острову самоса, що вирішив відокремитись від афін. після смерті софокла співгромадяни шанували його не тільки як великого поета, але й одного зі славнозвісних афінських героїв.

шляхетні герої трагедій софокла тісними узами пов'язані з колективом громадян: -це втілення ідеалу гармонійної особистості, який був створений у роки розквіту афін. тому софокла називають співаком афінської демократії.

проте творчість софокла складно і суперечливо. його трагедії відбили не тільки розквіт, але і кризу, полісної системи, що закінчилася загибеллю афінської демократії.

грецька трагедія у творчості софокла досягає своєї досконалості. софокл увів третього актора, збільшив діалогічні частини комедії (епісодіі) і зменшив партії хору. дія стала більш живою і достовірною, тому що на сцені могли одночасно виступати і давати мотивування своїм вчинкам три персонажі. проте хор у софокла продовжує грати важливу роль у трагедії і число хоревтів було навіть збільшено до 15 чоловік.

з ім'ям софокла також пов'язане введення декораційного живопису.

витоки римського театру.

витоки римського театру і драми походять, як і в греції, до обрядовим ігор, багатим карнавальними елементами. такий, наприклад, свято сатурналій-на честь італійського божества сатурна. особливістю цього свята було "перевертання" звичних суспільних відносин: панове на час ставали "рабами", а раби-"панами".

одним із витоків римського театру і драми були сільські свята збору врожаю. ще у віддалені часи, коли рим являв собою невелику громаду лациума, по селах справлялися свята у зв'язку із закінченням жнив. на цих святах виспівували веселі грубуваті пісні-фесценніни. як і в греції, зазвичай зазвичай виступали у цьому два полухория, які обмінювалися жартами часом уїдливого змісту. зародившись ще при родовому ладі, фесценніни существалі і в наступні століття, і в них, за свідченням горація, знаходила відображення соціальна боротьба між плебеями і патриціями.

у ателлане діяли чотири постійних комічних персонажа: макк, буккон, папп і доссен. твердого тексту ателлани не мали, тому при їх виконанні відкривався широкий простір для імпровізації.

до народної драмі піднімається і мім. як і в греції, мім відтворював сценки з народного побуту, а іноді пародіював міфи, виводячи в блазнівському вигляді богів і героїв.