Вправа 5. Дієприкметникові та дієприслівникові звороти підкреслити.

І. Розпрощавшись навік з чужиною, в рідну землю вернувся Тарас. (М.Барчук.) Я,

надивившись всяких див, дивнішого не сподобав від України і Дніпра. (Б.Олійник.)

Зеленаво-гнучкими оправами оповите дзвенить джерело. (Є.Гончаренко.) Перегортаю

пам’яті листки, летять в уяві сходжені стежки. (М.Сингаївський.) Слова, розкидані

недбало, немов крижинки в серці б’ються. (С.Жадан.)

ІІ. Запалимо лицарські зорі, зітерши рабське клеймо! (І.Перепеляк.) Кого виглядаєш,

принцесо, з дощами розмитого степу, так ревно плекаючи мрію, тендітну, як квіти з

казок? (А.Зігора.) Сплять сивиною закутані гори в цьому земному раю. (Б.Дегтярьов.)​

     Розповісти, чим актуальний сьогодні вірш Г. Сковороди " Всякому місту звичай і права" пропоную так:
     Актуальність твору "Всякому місту звичай і права" не згасає і на сьогоднішній день. На превеликий жаль, і зараз українці потерпають від свавілля з боку чиновників. Окрім цього, наше суспільство, як і раніше, має чимало вад, які якраз і засуджуються у творі. Не можна не погодитися із Г. Сковородою із тим, що і сьогодні наш лад - антилюдяний і аморальний. Чимало українців не забувають про те, що таке підлабузництво, пристрасть, жага грошей. Все так само, як і раніше, влада наживається на простих людях, обманює їх. Якщо суспільство не зміниться у найближчий час, то твір Г. Сковороди залишатиметься актуальним ще довгі роки. Тож давайте змінювати себе і світ!

 форма слова, що вживається для передачі основного значення слова з відтінком зменшуваності або ніжності і близьких почуттів.Для української мови характерне широке вживання зменшувальних форм, причому не тільки у фольклорі, де димінутив часто є засобом вираження художньої мови (козаче́ньки, се́рденько, лебі́донька), а й у побуті, особливо у материнській мові до дітей.Найчастішим випадком вживання димінутиву є зменшувальні форми власних імен (Оленка, Олюсь, Петрик, Петрусь). Використання зменшувальної форми іноді допомагає іменнику яскравіше передати ознаки предмету, наприклад, "килим" -> "килимок", "килимочок" звучить краще ніж словосполучення "невеличкий килим".Прикметною унікальністю української мови є те, що на відміну від переважної більшості мов світу, де зустрічаються димінутиви іменників і рідше прикметників (веселе́нький, червоне́нький), в українській мові є випадки зменшувальних форм дієслів — наприклад, спа́тоньки, ї́стоньки.