М. Коцюбинський визначає у новелі Інтермеццо, що не є за жанровою ознакою драматичним твором, назви дійових осіб: Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки. (Оверко -«селянин»; Пава — «дворянин», Трепов — «міністр внутрішніх спрів») Зозуля. Жайворонки. Залізна рука міста. Людське горе. Але ці дійові особи — це засіб художньої умовності, застосований для того щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи та символічного змісту інших образів. Якщо є дійові особи, то має бути і сцена; нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. Через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання змальовуються ширші проблеми — соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. Контрастно протистоять одна одній дві групи образів: «моя утома», «людське горе», «три білих вівчарки», «залізна рука города» і «ниви у червні», «зозуля», «жайворонки», «сонце». Конфлікт між ними створює ту багатозначність символів, які й дають уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. Засіб контрасту відіграє також важливу ідейно-композиційну роль (місто й природа, краса природи й нелюдські умови життя селян). І думки, й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя та його усвідомлення себе у світі й суспільстві. Символічні образи «Intermezzo» Моя утома — зневіра, надломленість, депресія, розчарування . Ниви у червні (ниви в червні тільки починають набирати сили) — символізують життєву енергію, а її так не вистачає головному герою. Сонце — символ вічності, космічної енергії, сили. Три білих вівчарки :самозакохана Пава — дворянство, Трепов — жандармерія (кличкою стало прізвище міністра внутрішніх справ), «дурний Оверко» — принижене і темне селянство, якому досить дати трошки волі і воно вже не кинеться ні на кого. Зозуля (народний образ) — символ, що втілює надію і життя (образ часу). Жайворонки — символ творчого піднесення. Залізна рука города — потяг і саме місто, що вторгається в життя особистості. Людське горе — становище народу. Образ ночі — символ краси, одухотвореної Богом. Образ білих мішків — образ повішених людей.
образ герасима калитки «сто тисяч» — це сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них.
цитатна характеристика герасима( цитата підтверджує жадобу до збагачення герасима , його скупість і жадібність):
- «вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть».
- «гроші — гроші всьому голова».
- «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість».
- «як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і »
- «що за знак? чи не випили, буває, вчора. тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть. від своєї, кажуть, у грудях пухне»
- «а тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! господи! коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? сам куплю у смоквинова землю. аби тілько гроші»
-«он у жолудя шматочок — тактак! — однієї шпанки ходить дванадцять тисяч; чотири чи п’ять гуртів випасається скоту. та що? свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тільки біля свиней шість чоловік день при дні працює! і яким побитом жолудь достав таку силу грошей — не зрозумі»
у хаті калитки і в його господарстві все підпорядковано здійсненню мрії господаря: і жінка "з діжі не вилазить", і наймити не розгинаються в роботі, і сам калитка йде на ризиковані шахрайські справи, які не ладний довести до кінця.
крім герасима калитки, драматург яскраво змалював ще двох персонажів, копача банавентуру та селянина савку, які теж мріють про гроші, збагачення, скарби і достаток.
отже в комедії "сто тисяч" драматург, ніби сміючись, а проте серйозно попереджає про небезпеку брудних грошей, які калічать душі, руйнують споконвічні уявлення про добро і зло, спотворюють моральні основи, від яких залежить здоров'я нації.
• «ід боком живе панок смоквинов, мотається туди й сюди, за-ложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть ай, кусочок же! двісті п'ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»
• «вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть».
• «гроші — гроші всьому голова».
• «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість».
• «що за знак? чи не випили, буває, вчора. тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть. від своєї, кажуть, у грудях пухне»
• «а тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! господи! коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? сам куплю у смоквинова землю. аби тілько гроші»
Джерело: http://dovidka.biz.ua/analiz-intermezzo/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
образ герасима калитки «сто тисяч» — це сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них.
цитатна характеристика герасима( цитата підтверджує жадобу до збагачення герасима , його скупість і жадібність):
- «вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть».
- «гроші — гроші всьому голова».
- «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість».
- «як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і »
- «що за знак? чи не випили, буває, вчора. тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть. від своєї, кажуть, у грудях пухне»
- «а тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! господи! коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? сам куплю у смоквинова землю. аби тілько гроші»
-«он у жолудя шматочок — тактак! — однієї шпанки ходить дванадцять тисяч; чотири чи п’ять гуртів випасається скоту. та що? свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тільки біля свиней шість чоловік день при дні працює! і яким побитом жолудь достав таку силу грошей — не зрозумі»
у хаті калитки і в його господарстві все підпорядковано здійсненню мрії господаря: і жінка "з діжі не вилазить", і наймити не розгинаються в роботі, і сам калитка йде на ризиковані шахрайські справи, які не ладний довести до кінця.
крім герасима калитки, драматург яскраво змалював ще двох персонажів, копача банавентуру та селянина савку, які теж мріють про гроші, збагачення, скарби і достаток.
отже в комедії "сто тисяч" драматург, ніби сміючись, а проте серйозно попереджає про небезпеку брудних грошей, які калічать душі, руйнують споконвічні уявлення про добро і зло, спотворюють моральні основи, від яких залежить здоров'я нації.
цитатна характеристика герасима калитки «сто тисяч»
• «ід боком живе панок смоквинов, мотається туди й сюди, за-ложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть ай, кусочок же! двісті п'ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»
• «вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть».
• «гроші — гроші всьому голова».
• «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість».
• «що за знак? чи не випили, буває, вчора. тільки вони не охочі гулять, хіба хто могорича поставив, а на свої не будуть. від своєї, кажуть, у грудях пухне»
• «а тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! господи! коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? сам куплю у смоквинова землю. аби тілько гроші»