1) Несе думку, що коханих людей треба обирати не за красою тілесною, як це на сьогоднішній день дуже часто буває, а за душевною красою, бо вона є набагато важливішою. 2)Час є дуже цінним, бо це те, що неможливо повернути. Требе цінувати своє життя і проживати його так, щоб потім не було шкода. Не марнувати час, і, що дуже важливо: цінувати тих, хто зараз поряд, казати їм те, що хочеш, не соромитися і не відкладати нічого на завтра, бо завтра може і не бути. 3)Цей вираз дуже глибокий, і має великий підтекст, навчає нас тому, що треба вміти бачити те, що тебе оточує, розуміти,сприймати і реагувати правильно і обдумано на це. 4) Доводить, що головним у людині є моральні якості, а не "обгортка". Якої б зовнішності не була людина і які вади не мала- це не важливо, важливо те, що всередині. Ні, не внутрішні органи, а саме душа. Отже, усі ці вирази дуже сильно характеризують Г.С.Сковороду, як людину дуже високих моральних якостей. Людину, яка цінує у інших інтелект, душу,щирість, доброту, тобто усі моральні характеристики, а не зовнішній вигляд.
Якби не було прикро, але кохання не завжди може зробити людину щасливою. Особливо, коли на це впливають деякі погані фактори та перешкоди.
цей приклад привів нам Михайло Коцюбинський в повісті "Тіні забутих предків", а саме на прикладі Івана Палійчука та Марічки Гутенюк. Де молода пара на змогла бути разом та не "мала права на щастя". Потім Іван Палійчук одружується на Палагні, яку зовсім не любить. А потім дізнається, що Палагна йому зраджує. Через деякий час, він дізнається, що Марічка померла. Ця новина взагалі вбила його душу. Потім він побачив свою кохану в образі мавки та пішов за нею та впав з моста, та загинув, думаючи про свою любов.
Також з цієї теми не відставала й Ольга Кобилянська. "Меланхолійний вальс". В цій новелі вперше була піднята тема про незалежних жінок. На прикладі Софії Дорошенко, у якої мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні, яка зазнала приниження у житті (через нещасливе кохання).
Отже, кохання не завжди може приности щастя та окриляти людину, доводити її "до метеликів у животі". Кохання в житті не дорівнює щасливим кінцем двох закоханих з казки.
Якби не було прикро, але кохання не завжди може зробити людину щасливою. Особливо, коли на це впливають деякі погані фактори та перешкоди.
цей приклад привів нам Михайло Коцюбинський в повісті "Тіні забутих предків", а саме на прикладі Івана Палійчука та Марічки Гутенюк. Де молода пара на змогла бути разом та не "мала права на щастя". Потім Іван Палійчук одружується на Палагні, яку зовсім не любить. А потім дізнається, що Палагна йому зраджує. Через деякий час, він дізнається, що Марічка померла. Ця новина взагалі вбила його душу. Потім він побачив свою кохану в образі мавки та пішов за нею та впав з моста, та загинув, думаючи про свою любов.
Також з цієї теми не відставала й Ольга Кобилянська. "Меланхолійний вальс". В цій новелі вперше була піднята тема про незалежних жінок. На прикладі Софії Дорошенко, у якої мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні, яка зазнала приниження у житті (через нещасливе кохання).
Отже, кохання не завжди може приности щастя та окриляти людину, доводити її "до метеликів у животі". Кохання в житті не дорівнює щасливим кінцем двох закоханих з казки.