Выполнить тести 1. Які чарівні речі були в домі у Софійки з повісті М. Павленко «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських»? а) коралі та шафа; б) коралі та скриня; в) скриня та шафа; 2. Як звали чоловіка, у якого Гордій Кулаківський підступом забрав землю (за повістю М. Павленко «Русалонька із 7-в, або прокляття роду Кулаківських»)? а) Сергій Пустельник; б) Валентин Білий; в) Данило Міщенко; г) Олександр. 3. Чим жінки підкормлювали полонених німців у новелі Любові Пономаренко «Гер переможений»? а) супом; б) кашею; в) вареною картоплею; г) пирогами. 4. Хто був зображений на фотокартці, яку німець Фрідріх любив показувати усім (за новелою Любові Пономаренко «Гер переможений»)? а) він у молодості; б) його дружина; в) його син; г) його дочки. 5.Як полонені німці ставилися до зведення будинків? («Гер переможений»). А. Абияк. Б. З любов’ю і розпачем; В. З великою відповідальністю. Г. байдуже 6. У кого Гордій Кулаківський видурив маєтності кількох родів? А. Міщенка. Б. Жуковського. В. Старосвітського Г. Мічурина. 7. У голодні роки прадідусь Софійки Павло мусив продати А. корівку Б. шафу В. Коралі Г. Обручку. 8.Як викуплені коралі допомагали Софійці в її подорожах в минуле? А. виконували різні її прохання Б. робили її невидимою. В. робили її одяг відповідним певному історичному часу. Правильна відповідь 9. Установіть відповідність між назвою вірша та уривком з нього. 1. «Кольорові миші»; 2. «Чайка на крижині»; 3. «Ти знаєш, що ти – людина?»; 4. «Гей, нові Колумби й Магеллани». а) Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! б) За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. в) Більше тебе не буде Завтра на цій землі… г) І той сусід сказав тоді у тиші: – Панове судді. я її привів… д) В цьому році зима Не вдягала білої свити… 10. Установіть відповідність між героєм повісті Марини Павленко «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських» та його характеристикою. 1. Вадим. 2. Сашко. 3. Валентин. 4. Ростик. а) тато Софійки; б) братик Софійки; в) колишній однокласник Софійки та її хороший друг; г) однокласник Софійки, хлопець, який їй подобався; д) наречений Сніжани.
ответ
Вірш «Гімн» — один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Поезія «Гімн» (Вічний революціонер) входить до збірки І.Франка «З вершин і низин». Автор змальовує образ вічного революціонера як утілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Аналіз вірша «Гімн» Франко Збірка: «З вершин і низин», розділ »De Profundis» Рік написання «Гімн»: 1880 Літературний рід: лірика. Вид лірики: громадянська. Жанр «Гімн»: гімн (ліричний вірш). Провідний мотив: боротьба народу за своє майбутнє, непохитна віра в перемогу. Віршовий розмір «Гімн»: чотиристопний хорей Римування «Гімн»: суміжне Композиція вірша «Гімн» — вірш поділяється на три частини, яким можна умовно дати назви: «Вічний революціонер», «Він не вмер, він ще живе», «Розвалилась зла руїна». «Гімн» Франко тема та ідея Ідея «Гімн»: незламність бажання й пошуків волі і правди,невпинне зростання визвольного руху. Тема «Гімн»: психологічний та патріотичний драматизм. «Вічного революціонер» — втілення нездоланності народу та його прагнень до свободи. Основна думка «Гімн»: 1. Заклик до активної життєвої позиції 2. Схвалення боротьби передових людей за поступ, справедливе суспільство 3. Програс людства зупинити не можна 4. Заклик до оптимістичного світобачення Художні засоби «Гімн» Франко Щоб підкреслити ідею незламності революціонера, автор використовує анафору «ні»: Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело. * — «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час. * — У поезії використані риторичні запитання: «І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?» * — За до чотиристопного хорея, анафор (повторів початкових ні, по, і в рядках різних строф), алітерацій (р) поет створює ритмізований звуковий малюнок, який навіть без музичного супроводу вистукує маршеву мелодію гімну. —перелічення — Рве за поступ, щастя й волю. —метафора Художні засоби вірша «Гімн» надають твору виразності, конкретики, яскравішостості. «Гімн» Франко ідейно-художній аналіз Вірш — це гімн безсмертному волелюбному духу, який є силою, що «тіло рве до бою,/Рве за поступ, щастя й волю.» Поезію проймає загальнолюдський пафос: на своєму прапорі каменярі несуть вільну думку, науку і волю. Символічного значення набуває й ліричний герой, який уособлює могутнього архангела, месію, пророка, поета. Він постає перед нами вічним мандрівником, який ходить світом і пробуджує в людях бунтівний дух проти кривди і незгоди. Вірш покладений на музику Миколою Лисенком. Образи вірша «Гімн» — дух вічного революціонера, який не мириться з неволею, і його прагнення не зупинити жодним реакційним силам. Ліричний герой уособлює в собі пророка, вождя, поета. «Гімн» Франко критика З цього вірша постав образ вічного революціонера як одвічного людського духу, що «тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю». Цього прагнення людини не зупинити ніяким реакційним силам, хоч, як свідчить історія людства, вони впродовж тисячоліть намагалися його умертвити, знищити. Поет підносить хвалу вічно живим думам людини, її пориву до свободи і щастя, указує, що волелюбні ідеї особливо розкрилися в новітній час. Дух, що тільки «вчора розповився», рвучко простує туди, де розвидняється, гучним голосом кличе до себе мільйони скривджених… Важливо, що поет, конкретизуючи образ, акцентує не на руйнівних закликах, а на великій перетворювальній силі «науки, думки, волі». Саме вони протистоять тій «пітьмі», що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба (Хропко). 41
Объяснение:
Объяснение:Гомер кожній людині,
незалежно від її віку,
дає рівно стільки, скільки
вона в змозі взяти.
Діон ХриЗостом (Златоуст)
...Цьому поету Греція зобов'язана
своїм духовним розвитком
Платон
Найдавнішими писемними пам'ятками давньогрецької літератури вважаються поеми "Іліада" і "Одіссея", створені приблизно у VIII-VH столітті до н. є. легендарним автором Гомером і записані за наказом афінського правителя Пісістрата у VI ст. до н. є.
Обидві поеми належать до жанру героїчного епосу, де поряд з відомими історичними постатями змальовано легендарних і міфологічних героїв.
Шанобливе ставлення до богів, любов та повага до батьків, захист вітчизни — ось основні заповіді греків, відтворені у поемах Гомера.
Поема "Іліада" є неперевершеною енциклопедією воєнних дій, соціального життя Давньої Греції, моральних засад, звичаїв, культури античного світу.
Основною рушійною силою сюжету "Іліади" є гнів Ахілла внаслідок його сварки з воєначальником греків Агамемноном.
Агамемнон грубо образив жерця Аполлона Хріса, коли той прийшов у грецький табір, щоб викупити доньку Хрісеїду з полону. На той час уже минули десять років з часу облоги Трої, напруження з обох ворожих таборів досягло апогею. Ображений відмовою і грубощами Агамемнона Хріс звертається за до до Аполлона, і той насилає на греків "пошесть лиху". Щоб її відвернути, Ахілл на загальних зборах греків пропонує Агамемнону повернути Хрісеїду батькові. Агамемнон погоджується, але жадає, щоб Ахілл взамін віддав йому полонянку Брисеїду, що є трофеєм славнозвісного героя. Зі смутком в душі Ахілл підкорюється воєначальнику. Але серце героя палає гнівом, тому він відмовляється брати участь у боях.
Самі боги поділилися на два протиборчі табори: одні підтримують Афродіту, яка на боці троянців, інші — Афіну, що допомагає ахейцям (грекам).
Марними були благання посланців Агамемнона повернути Ахілла на поле бою. У вирішальний момент, рятуючи військо греків від розгрому, найближчий друг Ахілла, Патрокл, вдягає обладунки Ахілла і відбиває атаку троянців, але й сам гине від руки Гектора, троянського царя. Біль втрати друга переважив образу й гордощі Ахілла. Гнів Ахілла обертається проти троянців. Одягнувши найкращі обладунки, викувані самим богом Гефестом, Ахілл наганяє жах на троянців і вступає у двобій з Гектором.
Майстерність Гомера полягає не лише в зображенні батальних сцен битви між троянцями і греками, описі героїчних подвигів персонажів як з одного, так і з другого ворожого табору. Ліричністю, ніжністю проникнуті рядки, що розповідають про прощання Гектора з коханою дружиною Андромахою.
Жінка просить свого чоловіка бути подалі від бою:
Гекторе, все заміняєш ти — батька і матір для мене, Ти ж і за брата мені, і мій чоловік ти прекрасний. Зглянься ж на мене тепер і зостанься тут з нами на вежі, Щоб не лишить сиротою дитя і дружину вдовою.
Цар троянців жаліє дружину, але залишається невмолимим, бо не може зронити свою честь, осоромити батька:
Гектор готовий за свою родину — Андромаху і сина — віддати життя:
Краще нехай я умру, хай пагорб землі мене вкриє,
Аніж почую твій зойк, як вестимуть тебе до полону!
Керуючись моральними засадами античності, де герой, в першу чергу, проявляє мужність, силу, відвагу, захищаючи свою землю, Гомер змальовує Гектора і як ніжного чоловіка і батька, і як сильну людину, що мріє бачити таким же сильним і мужнім свого сина.
Геніальність Гомера в тому, що він вийшов за умовні межі зображення лише героїчних сторінок античної історії, поет передав й усе розмаїття почуттів своїх героїв.