Выполните идейно-художественный анализ поэзии любви Забашты.

Колодец моего детства

Кринице моего детства, где цямрини звонят рано,

Кринице моих рассветов и первых девичьих грез,
Ты зовешь меня домой, ты пахнешь мне катраном,
Моя дзвонкова кринице, смотри же не обмілій.
Пусть поят лошадей в водах твоих бездонных,
И девушка личико белое обмоет в воде твоей,
Колодец моего детства, радуга моя стозвонная,
Моя дзвонкова кринице, смотри же не обмілій!
Верните к ней снова сквозь годы и седые далее,
Несите ей свою тревогу и солнце своих надежд.
Несите ей сыновнюю радость и вечные свои печали,
Моя дзвонкова кринице, смотри же не обмілій!

Ще з дитинства наші батьки привили нам любов до казок. всі ми пам*ятаємо теплі вечори, коли ще дітьми засинали під милий голос неньки. 
аналізуючи всі казки, можна дійти висновку,що всі вони поділяються на веселі і сумні." чому одні казки веселі, а інші сумні?" -запитаєте ви.я вважаю, що це залежить від притаманній кожній людині потребі різноманіття. наприклад, в дитинстві я читала казку"червона шапочка" і я знала що вона закінчиться добре. до цьогож ряду належить "попелюшка" "білосніжка!
та з віком мені почалинабридати так звані "хепі енди". і серце захотіло чогось нового. зацікавити людину можна у тому випадку, коли вона не знвє кінцівку історії. і тут почали появлятися сумні казки. казка,як відомо, вчить чогось людину. і не має насвіті людини у якох все життя пройшло без проблем. так от , поява сумних казок пов*язана з потребоюлюдини різноманітності
я вважаю, що автори казок намагаються зробити свої твори трохи наближеними до життя читачів. а життя як відомо має як білі так і чорні полоси.

Будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. Не зміг обійти цієї теми у своїх творах і Т. Г. Шевченко.Пкро сирітську долю йдеться у багатьох творах Тараса Григоровича Шевченка. Він і сам рано залишився сиротою.
   Так, у вірші «На Великдень, на соломі...» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки. Тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. Кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. Але серед дітей були сирітка,яка  сумно гадає, чим їй похвалитись. І ось вона хвалилася: «А я в попа обідала». Більшої радості ця сирітка не знає. Сумно стає від цих слів.
   Майстерно Тарас Шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача.
       Увесь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. Недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. На жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів Тараса Шевченка, а й зараз.
      Хочеться, щоб у кожної дитини були батьки та ніхто не зазнав гіркої сирітської долі.