Чернігів, древня поліська сторона… У шелесті лісового верховіття, в плині прозорої ріки Десна. Місто щедрої природи, неповторної краси поліської землі, духовної величі людей, які примножують цю красу творчою працею.
Коли довго, все життя живеш в одному місті, коли тобі знайомий і дорогий кожен куточок землі, камінь, дерево – це місто стає для тебе другом і братом. Саме таким дорогим і рідним для мене є місто Чернігів.
Рідний Чернігів! Який я щасливий, що народився на твоїй землі, п’ю твою воду, співаю твої пісні! Люблю тебе за білий цвіт калини, за сонце ясне, за подих полину і м’яти, за мелодійний спів пташок.
А хто зможе відвести очі від Чернігівського валу, він же історичний заповідник – саме визначне місце Чернігова. Ця стародавня частина міста сімнадцятого століття, на якій чернігівські князі зводили свої хороми і храми. Деякі з них, переживши татаро-монгольське іго, литовців і шляхтичів, повстання, війни і революції, а ще складніше, радянську владу, в наші дні, вважаються найдревнішими архітектурними шедеврами Київської Русі. Це серце і душа нашого міста.
А розташування мого міста! Справжній центр Європи! Сучасні проспекти, старовина храмів і монастирів. Це прекрасне місто по праву вважається духовним центром України Преображенський собор, П’ятницька, Іллінська церкви зачаровують своєю красою та величчю. Красуня Десна, на пляжі до якої, при бажанні можна дійти пішки практично з любого району міста.
Безліч думок виникає у мене про Чернігів, коли я думаю про нього. Але найголовніша – він мій рідний і незрівняний. Мені хочеться своїми маленькими долонями обійняти його велич і простір. І я прагнутиму прожити своє життя так, щоб зробити місто прекрасним, а життя людей щасливим!
Я думаю, не зовсім. Безперечно, це світле почуття подарувало Софії та Михайлу сина, власне, оповідача, а Марфі зігрівало душу та дарувало надії впродовж того періоду, коли Михайла ще не відправили до гулагу. Однак конкретно це кохання, розділене фактично на трьох, принесло і смуток і сум'яття: чоловікові докори самому собі через міфічний зв'язок його душі з марфиною, а як наслідок якась опосередкована сімейна зрада; Софії було боляче і спершу вона ревнувала; Марфа ж так і не зазнала справжнього щастя.
Чернігів, древня поліська сторона… У шелесті лісового верховіття, в плині прозорої ріки Десна. Місто щедрої природи, неповторної краси поліської землі, духовної величі людей, які примножують цю красу творчою працею.
Коли довго, все життя живеш в одному місті, коли тобі знайомий і дорогий кожен куточок землі, камінь, дерево – це місто стає для тебе другом і братом. Саме таким дорогим і рідним для мене є місто Чернігів.
Рідний Чернігів! Який я щасливий, що народився на твоїй землі, п’ю твою воду, співаю твої пісні! Люблю тебе за білий цвіт калини, за сонце ясне, за подих полину і м’яти, за мелодійний спів пташок.
А хто зможе відвести очі від Чернігівського валу, він же історичний заповідник – саме визначне місце Чернігова. Ця стародавня частина міста сімнадцятого століття, на якій чернігівські князі зводили свої хороми і храми. Деякі з них, переживши татаро-монгольське іго, литовців і шляхтичів, повстання, війни і революції, а ще складніше, радянську владу, в наші дні, вважаються найдревнішими архітектурними шедеврами Київської Русі. Це серце і душа нашого міста.
А розташування мого міста! Справжній центр Європи! Сучасні проспекти, старовина храмів і монастирів. Це прекрасне місто по праву вважається духовним центром України Преображенський собор, П’ятницька, Іллінська церкви зачаровують своєю красою та величчю. Красуня Десна, на пляжі до якої, при бажанні можна дійти пішки практично з любого району міста.
Безліч думок виникає у мене про Чернігів, коли я думаю про нього. Але найголовніша – він мій рідний і незрівняний. Мені хочеться своїми маленькими долонями обійняти його велич і простір. І я прагнутиму прожити своє життя так, щоб зробити місто прекрасним, а життя людей щасливим!
http://ukrtvory.ru/ridne-misto-chernigiv.html