найбільш ціною те,що Роксоляна надзвичайно розумна.Вона знала кілька мов і завдяки цьому могла вільно спілкуватися з послами інших держав,листувалася з правителями ПОльщі,Венеції та Персії.РОксоляна давала слушні й мудрі поради самому султанові,це жінка,яка була світською людиною.Так мало того що вона не тільки не закривала свого обличя,як це було прийнято у мусульманок,а й навіть дозволяла малювати свої портрети відомим у той час художникам.Також Роксоляна займаласябудівництвом споруд і одогонів,брала участь у воєнних походах на рівні чоловіків(була присутня під час облоги турками Родосу,Білгорода,Відня) і разом із Сулейманом правила Османською імперією.Цим вчинками вона показує себе з хороброго боку,це мені й найбільше сподобалося.Авже ж Роксоляна не могла не мати негативних рис,тим більше в такі жорстокі часи й у такій швидкій на розправу державі,як Туреччина,але всі її вчинки були рішучими,і оцинювалися як найвище,тому що не ккожна жінка була спроможна на таке.
незнаю,я написала ось такий твір,та отримала 11,можливо щось із цього тобі і знадобиться:) а,і якщо є помилки,то вибачай)
В завійну ніч з незвіданих доріг, Від злих заграв і переправ жорстоких, Мене тривожать дальні голоси Живих і мертвих, знаних і забутих; З обличчями, притертими, як пил, З корінням рук, з півкулями зіниць, В пороховім завзятті, як в надії, Ті голоси вплітаються вночі У дерево, в невкриту сизу воду, І спопеляють камінь жаром слів, І спопеляють серце. — Не забув? Не кинув нас на муку і розпуку? Вставай, іди! — І я встаю, мов клен, Пронизаний очима й голосами...
незнаю,я написала ось такий твір,та отримала 11,можливо щось із цього тобі і знадобиться:)
а,і якщо є помилки,то вибачай)
В завійну ніч з незвіданих доріг,
Від злих заграв і переправ жорстоких,
Мене тривожать дальні голоси
Живих і мертвих, знаних і забутих;
З обличчями, притертими, як пил,
З корінням рук, з півкулями зіниць,
В пороховім завзятті, як в надії,
Ті голоси вплітаються вночі
У дерево, в невкриту сизу воду,
І спопеляють камінь жаром слів,
І спопеляють серце.
— Не забув?
Не кинув нас на муку і розпуку?
Вставай, іди! — І я встаю, мов клен,
Пронизаний очима й голосами...