Якось (це було років два-три тому) я просто сиділа, гортала сторінки хрестоматії і, зупинившись навмання на одній сторінці, почала читати просто з твору. То була повість «Кайдашева сім'я», і тоді вона видалась мені неймовірно смішною, кумедною. Я читала і не могла відірватись... Пройшли роки. Я подорослішала, стала розумнішою, стала серйозніше сприймати речі, які раніше видавались такими смішними. І лише тепер, читаючи цю повість у десятому класі, почала замислюватись над тим, чи всі ці сварки, що кожен день отруюють життя і батьків, і їхніх синів і невісток відповідають нормальній психології людини? Нечуй-Левицький казав, що про народ треба писати без будь-яких прикрас, і ми можемо не сумніватися в ре¬алістичності повісті; та часом думається: чи може таке бути, щоб людина людині навмисно виколола око або підняла руку на батька через якусь побутову сварку? А особливо в ті часи. Ті часи... Так, але ж саме час є одним з найважливіших чинників впливу на життя людини, її вчинки. А як пам'ятаємо, події у повісті відбуваються в пореформеному селі, коли так всім захотілося земельки і кожен ладен був зі шкіри лізти, аби тільки відстояти свої права на власність. І це, безперечно, сприяло насамперед духовному роз'єднанню людей, деградації людської душі. Хоч, можливо, і спонукала їх до того постійна залежність від матеріальних нестатків. Узяти хоча б Лавріна й Малашку. Веселий, жартівливий хлопець, небайдужий до всього прекрасного, і добра, лагідна, співуча дівчина. Вони — ідеальна пара. Та, на жаль, «капіталістична» дійсність і необхідність пристосовуватись до звичного життя руйнують усі їхні добрі задатки. Мелашка стає все більш схожою на Кайдашиху, та і всі ті безперервні колотнечі змінили й Лавріна не на краще. Що вже казати про сварливу Кайдашиху, яка й так мала недобрий характер. Вона стає ще злішою і егоїстичнішою. Час нещадний, він ламає таких слабкодухих, як Омелько Кайдаш, та й ті ж Мотря і Карпо стають прикладом змізерніння людської душі. Усе, що вони здатні відчути, — ненависть, жорстокість і злість. Сварливі і обмежені люди. Так, людина не владна над часом, він сам диктує свої вади. Та зупиніться на мить і задумайтесь над тим, що є для людини сім'я. Сім'я — це чи не найдорожче з усього, що має людина. Тож чи варто жертвувати нею? Так і хочеться сказати: «Зупиніться, подивіться навколо, ви стоїте над прірвою, ваше життя ламається, летить під укіс. Зупиніться, поки не пізно!».
2. Ім"я героя, який змушений втікати - все той же Данило Міщенко
3. Ім"я панни-втікачки Юзефа (скорочено Юзя)
4. Прізвище, яке взяв Мішель - Михайло Міщенко взяв прізвище Білий
5. Ім"я дочки того, через кого впало прокляття на рід Кулаківських - рід Кулаківських прокляли через підлість Гордія Кулаківського, а дочку його звали Франя.
6. Вірний друг Сніжани - дивне питання якщо б було вірний друг Софійки, то Сашко, якщо Сніжани ??? - то в книзі вона багато часу проводить з Софійкою, але вони не те, щоб друзі, а якщо вже так буквально, то Сергій Кавун - наречений Сніжани, за якого вона таки вийшла заміж.
7. Ім"я чоловіка, що обманом заволодів документами своїх земляків - Гордій Кулаківський
8. Ім"я чоловіка, через якого рід був проклятий - Гордій Кулаківський
9. Назва ставка, де Франя налякала Клаву - Відьмин ставок
10. Чиї слова "Ще з часів польського короля - Данило Міщенко
Пройшли роки. Я подорослішала, стала розумнішою, стала серйозніше сприймати речі, які раніше видавались такими смішними. І лише тепер, читаючи цю повість у десятому класі, почала замислюватись над тим, чи всі ці сварки, що кожен день отруюють життя і батьків, і їхніх синів і невісток відповідають нормальній психології людини? Нечуй-Левицький казав, що про народ треба писати без будь-яких прикрас, і ми можемо не сумніватися в ре¬алістичності повісті; та часом думається: чи може таке бути, щоб людина людині навмисно виколола око або підняла руку на батька через якусь побутову сварку? А особливо в ті часи. Ті часи... Так, але ж саме час є одним з найважливіших чинників впливу на життя людини, її вчинки. А як пам'ятаємо, події у повісті відбуваються в пореформеному селі, коли так всім захотілося земельки і кожен ладен був зі шкіри лізти, аби тільки відстояти свої права на власність. І це, безперечно, сприяло насамперед духовному роз'єднанню людей, деградації людської душі. Хоч, можливо, і спонукала їх до того постійна залежність від матеріальних нестатків.
Узяти хоча б Лавріна й Малашку. Веселий, жартівливий хлопець, небайдужий до всього прекрасного, і добра, лагідна, співуча дівчина. Вони — ідеальна пара. Та, на жаль, «капіталістична» дійсність і необхідність пристосовуватись до звичного життя руйнують усі їхні добрі задатки. Мелашка стає все більш схожою на Кайдашиху, та і всі ті безперервні колотнечі змінили й Лавріна не на краще. Що вже казати про сварливу Кайдашиху, яка й так мала недобрий характер. Вона стає ще злішою і егоїстичнішою. Час нещадний, він ламає таких слабкодухих, як Омелько Кайдаш, та й ті ж Мотря і Карпо стають прикладом змізерніння людської душі. Усе, що вони здатні відчути, — ненависть, жорстокість і злість. Сварливі і обмежені люди.
Так, людина не владна над часом, він сам диктує свої вади. Та зупиніться на мить і задумайтесь над тим, що є для людини сім'я. Сім'я — це чи не найдорожче з усього, що має людина. Тож чи варто жертвувати нею? Так і хочеться сказати: «Зупиніться, подивіться навколо, ви стоїте над прірвою, ваше життя ламається, летить під укіс. Зупиніться, поки не пізно!».
Відповідь:
1. Прізвище дворянина - Міщенко
2. Ім"я героя, який змушений втікати - все той же Данило Міщенко
3. Ім"я панни-втікачки Юзефа (скорочено Юзя)
4. Прізвище, яке взяв Мішель - Михайло Міщенко взяв прізвище Білий
5. Ім"я дочки того, через кого впало прокляття на рід Кулаківських - рід Кулаківських прокляли через підлість Гордія Кулаківського, а дочку його звали Франя.
6. Вірний друг Сніжани - дивне питання якщо б було вірний друг Софійки, то Сашко, якщо Сніжани ??? - то в книзі вона багато часу проводить з Софійкою, але вони не те, щоб друзі, а якщо вже так буквально, то Сергій Кавун - наречений Сніжани, за якого вона таки вийшла заміж.
7. Ім"я чоловіка, що обманом заволодів документами своїх земляків - Гордій Кулаківський
8. Ім"я чоловіка, через якого рід був проклятий - Гордій Кулаківський
9. Назва ставка, де Франя налякала Клаву - Відьмин ставок
10. Чиї слова "Ще з часів польського короля - Данило Міщенко
11. Чиї слова "О, моя тітка " - Сашко
12. Чиї слова "Фігня!" - Вадим Кулаківський
Пояснення: