Оптимізм важливий у житті кожної людини. Не можна допускати, щоб у серці поселилося сумнів. Шлях воно буває там тимчасово, з цим не посперечаєшся, але жити в серці повинна впевненість у кращому майбутньому. Оптимізм - це позитивний погляд в майбутнє, виправдувальний - у минуле, і сприйнятливий - в сьогодення.
Т.е. людина, що являє оптимістом, вірить у те, що все буде досить добре і може бути навіть краще, ніж просто добре. Приклад: водій-оптиміст розуміє, що аварії не уникнути, але вірить, що залишиться живий і ніхто і ніщо не постраждає.
Він знає: те, що сталося, могло бути й гірше, але все набагато краще. Приклад: при тій же ситуації, якщо розбилася машина, оптиміст розуміє, що могли постраждати і люди, але цього не сталося; а якщо постраждали люди, то могли постраждати й інші, але не все так погано.
Оптиміст розуміє, що те, що відбувається не змінити, і це потрібно приймати так, як є. Наприклад: на шляху та ж сама аварія, і її потрібно прийняти, тому уникнути не вдасться, тут не вийде заплакати і все змінити, залишається лише сподіватися, що все буде добре.
Так що оптимістом може бути кожен, якщо у вашому серці часто поселяється сумніви і страх, боріться з ними, виганяйте і сподівайтеся на краще, що чекає вас і ваших близьких попереду.
Будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. Не зміг обійти цієї теми у своїх творах і Т. Г. Шевченко.Пкро сирітську долю йдеться у багатьох творах Тараса Григоровича Шевченка. Він і сам рано залишився сиротою. Так, у вірші «На Великдень, на соломі...» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки. Тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. Кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. Але серед дітей були сирітка,яка сумно гадає, чим їй похвалитись. І ось вона хвалилася: «А я в попа обідала». Більшої радості ця сирітка не знає. Сумно стає від цих слів. Майстерно Тарас Шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача. Увесь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. Недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. На жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів Тараса Шевченка, а й зараз. Хочеться, щоб у кожної дитини були батьки та ніхто не зазнав гіркої сирітської долі.
Оптимізм важливий у житті кожної людини. Не можна допускати, щоб у серці поселилося сумнів. Шлях воно буває там тимчасово, з цим не посперечаєшся, але жити в серці повинна впевненість у кращому майбутньому. Оптимізм - це позитивний погляд в майбутнє, виправдувальний - у минуле, і сприйнятливий - в сьогодення.
Т.е. людина, що являє оптимістом, вірить у те, що все буде досить добре і може бути навіть краще, ніж просто добре. Приклад: водій-оптиміст розуміє, що аварії не уникнути, але вірить, що залишиться живий і ніхто і ніщо не постраждає.
Він знає: те, що сталося, могло бути й гірше, але все набагато краще. Приклад: при тій же ситуації, якщо розбилася машина, оптиміст розуміє, що могли постраждати і люди, але цього не сталося; а якщо постраждали люди, то могли постраждати й інші, але не все так погано.
Оптиміст розуміє, що те, що відбувається не змінити, і це потрібно приймати так, як є. Наприклад: на шляху та ж сама аварія, і її потрібно прийняти, тому уникнути не вдасться, тут не вийде заплакати і все змінити, залишається лише сподіватися, що все буде добре.
Так що оптимістом може бути кожен, якщо у вашому серці часто поселяється сумніви і страх, боріться з ними, виганяйте і сподівайтеся на краще, що чекає вас і ваших близьких попереду.
Так, у вірші «На Великдень, на соломі...» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки. Тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. Кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. Але серед дітей були сирітка,яка сумно гадає, чим їй похвалитись. І ось вона хвалилася: «А я в попа обідала». Більшої радості ця сирітка не знає. Сумно стає від цих слів.
Майстерно Тарас Шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача.
Увесь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. Недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. На жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів Тараса Шевченка, а й зараз.
Хочеться, щоб у кожної дитини були батьки та ніхто не зазнав гіркої сирітської долі.