Я вважаю, що справжня дружба перевіряється часом. За тривалий термін люди встигають разом пережити сумні й радісні події. Взаємна підтримка, щира радість та співпереживання можливі тільки між по-справжньому близькими духом людьми.
На мою думку, справжній друг, перш за все, має бути щирим. Він не завжди говорить в обличчя тільки приємні для тебе речі. Навпаки, він підкаже, де ти не правий, в чому твої помилки або неправильні погляди. Адже дуже важливо до близькій людині зрозуміти помилки, вчасно зупинити її від прийняття необміркованих рішень.
Що таке справжня дружба? На мою думку, це щирі взаємовідносини між друзями, при яких не може бути зради. Справжньому другу можна зателефонувати в будь-який час доби та поділитися своїми переживаннями або радістю. Він постарається зрозуміти тебе, вислухає, підтримає, дасть мудру пораду.
Мені дуже подобається казка Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Лис сказав Маленькому Принцу: «Якщо ти приручиш мене, ми будемо потрібні один одному. Для мене ти станеш єдиним у всьому світі. І для тебе я стану єдиним у всьому світі». Як на мене, саме ці слова показують сутність справжньої дружби.
Дружба триває довго, якщо в ній зацікавлені обидві людини. Треба цінити щирі стосунки, оберігати їх, намагатися зберегти. Не дарма є прислів’я: «Дружба — як дзеркало: розіб’єш — не складеш».
Справжня міцна дружба між людьми — це щастя, подарунок долі. Про це треба завжди пам’ятати.
У чому сенс життя? Я впевнена, кожен хоч раз у житті замислювався над цим. Я спробую відповісти на це питання для себе. Сенс життя в тому, щоб просто жити кожен день, кожну хвилину і прожити потрібно, беручи від життя все, що в твоїх силах. А адже в наших силах дуже багато чого. Немає нічого неможливого, звичайно крім фантастики.
Кажуть дуже важко навчитися любити, довіряти, прощати і цінувати. Думаю, що все це ми повинні в собі розвивати. На жаль, не кожен з нас вміє цінувати життя і людське існування. Навколо тебе постійно поруч близькі люди, і ти думаєш, що це завжди, ну навіть якщо і не завжди, то принаймні на довгий час вони будуть поруч, але, на жаль, це не завжди так. Дуже важко навчитися цінувати їх, коли вони поруч. Але коли ти втрачаєш рідну людину, ти починаєш розуміти що вона була дуже дорога тобі, що ти не звертав увагу на те, що вона є. Адже це для тебе звично. Так от – це дуже боляче, тобі важко усвідомити, що її немає поруч, що ти більше ніколи в своєму житті не зможеш з нею поговорити, обняти або просто зателефонувати, ти нічого не зможеш зробити і повернути його ти теж не зможеш. І ось тоді я почала замислюватися над тим, яке цінне життя, все що в ньому присутнє і все, що оточує тебе.
Потрібно цінувати, любити, поважати і піклуватися про своїх рідних і близьких тобі людей. Потрібно жити кожен день, пізнаючи щось нове і просто в своє задоволення, адже не даремно кажуть: «Навіщо відкладати щось на завтра, якщо можна це зробити сьогодні! » А й справді, чим сьогоднішній день відрізняється від завтрашнього? Нічим, просто тобі лінь.
Ще у всіх людей є страхи. Ні, я говорю не про ті, які нам притаманні під час перегляду фільмів жахів, а про ті, які переслідують нас по життю. Наприклад, ти боїшся підійти познайомитися до дівчини або до хлопця, ти пропустив заняття і боїшся прийти або боїшся іспитів і не приходиш на них, боїшся зізнатися людині в почуттях – це одні з небагатьох прикладів з нашого життя. Але на це у мене є мій принцип у житті: «Краще шкодувати про скоєне, ніж про те чого не зробив».
Звичайно, це не до всього ставиться, особливо до того, що краще шкодувати про те що вбив, ніж про те що ні. Адже на це здатні ті люди, які за життя не добилися нічого. Вони лінувалися, відкладаючи все на завтра або просто не вчилися цінувати своє життя і життя інших. В підсумку вони заплутувалися в тому, що вони взагалі хочуть, на них навалювалися проблеми, які вони знову відкладали на завтра. Психіка не витримувала і все це вони заглушали випивкою, наркотиками або іншими речовинами, діючими на свідомість людини. Але ж це все на час і все коли-небудь закінчується. І ось тоді вони шукають гроші на те, щоб знову забутися, починають красти, нападати, вбивати. Але в підсумку вони все одно будуть покарані за ті чи інші злочини. Адже ніщо не залишається безкарним і правда спливає завжди. Потім вони несуть покарання в тюремному ув’язненні. Хтось починає звинувачувати себе і замислюється про те що він зробив, але повернути все назад вже неможливо і все тому, що ти нічого не зробив для того, щоб прожити гідне життя і бути людиною з великої літери.Саме тому потрібно завжди до чогось прагнути і робити все, що в твоїх силах, для того, щоб потім не замислюватися над сенсом життя, а знати – що ти прожив це життя з сенсом.
Объяснение:
Я вважаю, що справжня дружба перевіряється часом. За тривалий термін люди встигають разом пережити сумні й радісні події. Взаємна підтримка, щира радість та співпереживання можливі тільки між по-справжньому близькими духом людьми.
На мою думку, справжній друг, перш за все, має бути щирим. Він не завжди говорить в обличчя тільки приємні для тебе речі. Навпаки, він підкаже, де ти не правий, в чому твої помилки або неправильні погляди. Адже дуже важливо до близькій людині зрозуміти помилки, вчасно зупинити її від прийняття необміркованих рішень.
Що таке справжня дружба? На мою думку, це щирі взаємовідносини між друзями, при яких не може бути зради. Справжньому другу можна зателефонувати в будь-який час доби та поділитися своїми переживаннями або радістю. Він постарається зрозуміти тебе, вислухає, підтримає, дасть мудру пораду.
Мені дуже подобається казка Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Лис сказав Маленькому Принцу: «Якщо ти приручиш мене, ми будемо потрібні один одному. Для мене ти станеш єдиним у всьому світі. І для тебе я стану єдиним у всьому світі». Як на мене, саме ці слова показують сутність справжньої дружби.
Дружба триває довго, якщо в ній зацікавлені обидві людини. Треба цінити щирі стосунки, оберігати їх, намагатися зберегти. Не дарма є прислів’я: «Дружба — як дзеркало: розіб’єш — не складеш».
Справжня міцна дружба між людьми — це щастя, подарунок долі. Про це треба завжди пам’ятати.
У чому сенс життя? Я впевнена, кожен хоч раз у житті замислювався над цим. Я спробую відповісти на це питання для себе. Сенс життя в тому, щоб просто жити кожен день, кожну хвилину і прожити потрібно, беручи від життя все, що в твоїх силах. А адже в наших силах дуже багато чого. Немає нічого неможливого, звичайно крім фантастики.
Кажуть дуже важко навчитися любити, довіряти, прощати і цінувати. Думаю, що все це ми повинні в собі розвивати. На жаль, не кожен з нас вміє цінувати життя і людське існування. Навколо тебе постійно поруч близькі люди, і ти думаєш, що це завжди, ну навіть якщо і не завжди, то принаймні на довгий час вони будуть поруч, але, на жаль, це не завжди так. Дуже важко навчитися цінувати їх, коли вони поруч. Але коли ти втрачаєш рідну людину, ти починаєш розуміти що вона була дуже дорога тобі, що ти не звертав увагу на те, що вона є. Адже це для тебе звично. Так от – це дуже боляче, тобі важко усвідомити, що її немає поруч, що ти більше ніколи в своєму житті не зможеш з нею поговорити, обняти або просто зателефонувати, ти нічого не зможеш зробити і повернути його ти теж не зможеш. І ось тоді я почала замислюватися над тим, яке цінне життя, все що в ньому присутнє і все, що оточує тебе.
Потрібно цінувати, любити, поважати і піклуватися про своїх рідних і близьких тобі людей. Потрібно жити кожен день, пізнаючи щось нове і просто в своє задоволення, адже не даремно кажуть: «Навіщо відкладати щось на завтра, якщо можна це зробити сьогодні! » А й справді, чим сьогоднішній день відрізняється від завтрашнього? Нічим, просто тобі лінь.
Ще у всіх людей є страхи. Ні, я говорю не про ті, які нам притаманні під час перегляду фільмів жахів, а про ті, які переслідують нас по життю. Наприклад, ти боїшся підійти познайомитися до дівчини або до хлопця, ти пропустив заняття і боїшся прийти або боїшся іспитів і не приходиш на них, боїшся зізнатися людині в почуттях – це одні з небагатьох прикладів з нашого життя. Але на це у мене є мій принцип у житті: «Краще шкодувати про скоєне, ніж про те чого не зробив».
Звичайно, це не до всього ставиться, особливо до того, що краще шкодувати про те що вбив, ніж про те що ні. Адже на це здатні ті люди, які за життя не добилися нічого. Вони лінувалися, відкладаючи все на завтра або просто не вчилися цінувати своє життя і життя інших. В підсумку вони заплутувалися в тому, що вони взагалі хочуть, на них навалювалися проблеми, які вони знову відкладали на завтра. Психіка не витримувала і все це вони заглушали випивкою, наркотиками або іншими речовинами, діючими на свідомість людини. Але ж це все на час і все коли-небудь закінчується. І ось тоді вони шукають гроші на те, щоб знову забутися, починають красти, нападати, вбивати. Але в підсумку вони все одно будуть покарані за ті чи інші злочини. Адже ніщо не залишається безкарним і правда спливає завжди. Потім вони несуть покарання в тюремному ув’язненні. Хтось починає звинувачувати себе і замислюється про те що він зробив, але повернути все назад вже неможливо і все тому, що ти нічого не зробив для того, щоб прожити гідне життя і бути людиною з великої літери.Саме тому потрібно завжди до чогось прагнути і робити все, що в твоїх силах, для того, щоб потім не замислюватися над сенсом життя, а знати – що ти прожив це життя з сенсом.