Тухольці пускають загарбників в долину села і перекривають вихід. Монголи безуспішно намагаються визволитися. Невдовзі за наказом захара Беркута перекрито потік річки, та долина села де знаходяться монголи починає затоплювати. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима. Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватися Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом відродиться вона, і настануть щасливі часи її відродження. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
