Людині притаманна здатність сприймати світ не тільки в реально-видимих формах, але й через аналогію (уподібнення) одного явища іншому, символічно. Українська система символічного відображення світу ще мало вивчена, зокрема недостатньо висвітлено питання символіки весільного тексту. Символіка весільної пісні багатюща. Якщо для ліричної родинно-побутової пісні характерні асоціативні символи, для календарно-обрядової магічні, то весільній родинно-обрядовій ліриці властиві два типи символів. Там, де переважає лірична тема, зустрічаємося із символами асоціацій (калина в піснях не завжди наречена, але тема нареченої незмінно викликає певний словесний символ). Напр.: “Під калиною три парубки говорять до дівочки” (1, с. 168). Там, де у весільних піснях помітно відчувається обрядово-магічний момент, символ буде точним (символічна дія і пов’язані з нею слова-символи – напр.: покроплення свяченою водою, посипання зерном означають бажане благополуччя, багатство, достаток, здоров’я). Функціональне значення обрядів землеробського культу, пов’язаних з використанням зерна, перш за все служили символом плодючості, вічності життя. О.Потебня зазначав, що молодих на весіллі обсипають зерном, щоб хліб родився колосистий, щоб зберігались краса і здоров’я молодих. У весільних піснях наголошується: “Обсип, мати, вівсом, червоною калиною, кропи свяченою водою, долею щасливою” (1, с.146) ; чи в іншому варіанті: “житечком обсипайте, до шлюбу випроводжайте” (2, с. 235). Як бачимо, ритуал обсипання, як і кроплення свяченою водою, має на меті уберегти від порчі молодих, зробити їх багатими, здоровими, веселими і зумовити щасливе подружнє життя. За Х. Ящуржинським, у міфічному значенні хлібні зерна вважали символом дощу, тому ритуал обсипання наречених, з цього погляду, символізував плідність. Обрядово-магічний момент відчутний у випіканні короваю, прибиранні гільця, розплітанні коси, покритті наміткою голови дівчини – точних символах. Коровай на весіллі – символ плодючості, продовження роду; з’єднання молодих у сім’ю; щастя; спільної долі (3, с. 73). У весільному обряді дві половинки короваю символізують наречену і нареченого. Символічне й те, що випікали коровай лише ті жінки, які виходили один раз заміж і жили зі своїми чоловіками в злагоді. Символічне значення води для короваю:Ми до клуні воду несемо, Господа-бога просимо, Роди, боже, жито-пшеницю І всяку пашницю, Ще й рожевії квіти, Щоб любилися діти (4, с. 220).Не можна залишити поза увагою характерний лише для Поділля обряд прибирання гільця (найчастіше молодого невеликого деревця ялини, сосни, рідше калини). “Гільце – деревце з ялини, із червоної калини”, це, як вважає М. Дмитренко, – символ розквітлого молодого життя, статевої зрілості; дівочої цноти; символ любові; поєднання небесного і земного, чоловічого і жіночого; символ багатства; плодючості (3, с. 73). У весільній пісні гільце в’ють “вівсом, червоною калиною... долею щасливою” (1, с. 84). Найурочистіший момент народного весілля – розплітання дівочої коси, що символізує кінець дівування. Співали:До коси, Миколо, до коси На ній золото обтруси. Нехай золото не сяє. Бо вже воно дівування не має (1, с. 39).
Українська система символічного відображення світу ще мало вивчена, зокрема недостатньо висвітлено питання символіки весільного тексту.
Символіка весільної пісні багатюща. Якщо для ліричної родинно-побутової пісні характерні асоціативні символи, для календарно-обрядової магічні, то весільній родинно-обрядовій ліриці властиві два типи символів. Там, де переважає лірична тема, зустрічаємося із символами асоціацій (калина в піснях не завжди наречена, але тема нареченої незмінно викликає певний словесний символ). Напр.: “Під калиною три парубки говорять до дівочки” (1, с. 168).
Там, де у весільних піснях помітно відчувається обрядово-магічний момент, символ буде точним (символічна дія і пов’язані з нею слова-символи – напр.: покроплення свяченою водою, посипання зерном означають бажане благополуччя, багатство, достаток, здоров’я). Функціональне значення обрядів землеробського культу, пов’язаних з використанням зерна, перш за все служили символом плодючості, вічності життя. О.Потебня зазначав, що молодих на весіллі обсипають зерном, щоб хліб родився колосистий, щоб зберігались краса і здоров’я молодих.
У весільних піснях наголошується: “Обсип, мати, вівсом, червоною калиною, кропи свяченою водою, долею щасливою” (1, с.146) ; чи в іншому варіанті: “житечком обсипайте, до шлюбу випроводжайте” (2, с. 235). Як бачимо, ритуал обсипання, як і кроплення свяченою водою, має на меті уберегти від порчі молодих, зробити їх багатими, здоровими, веселими і зумовити щасливе подружнє життя. За Х. Ящуржинським, у міфічному значенні хлібні зерна вважали символом дощу, тому ритуал обсипання наречених, з цього погляду, символізував плідність.
Обрядово-магічний момент відчутний у випіканні короваю, прибиранні гільця, розплітанні коси, покритті наміткою голови дівчини – точних символах.
Коровай на весіллі – символ плодючості, продовження роду; з’єднання молодих у сім’ю; щастя; спільної долі (3, с. 73).
У весільному обряді дві половинки короваю символізують наречену і нареченого. Символічне й те, що випікали коровай лише ті жінки, які виходили один раз заміж і жили зі своїми чоловіками в злагоді. Символічне значення води для короваю:Ми до клуні воду несемо,
Господа-бога просимо,
Роди, боже, жито-пшеницю
І всяку пашницю,
Ще й рожевії квіти,
Щоб любилися діти
(4, с. 220).Не можна залишити поза увагою характерний лише для Поділля обряд прибирання гільця (найчастіше молодого невеликого деревця ялини, сосни, рідше калини). “Гільце – деревце з ялини, із червоної калини”, це, як вважає М. Дмитренко, – символ розквітлого молодого життя, статевої зрілості; дівочої цноти; символ любові; поєднання небесного і земного, чоловічого і жіночого; символ багатства; плодючості (3, с. 73).
У весільній пісні гільце в’ють “вівсом, червоною калиною... долею щасливою” (1, с. 84).
Найурочистіший момент народного весілля – розплітання дівочої коси, що символізує кінець дівування. Співали:До коси, Миколо, до коси
На ній золото обтруси.
Нехай золото не сяє.
Бо вже воно дівування не має
(1, с. 39).