Джури козака швайки” – це історично-пригодницький роман, який виданий у 2007 році. Основна тема твору “Джури козака швайки” – це переказ пригод двох хлопчаків – Грицика та Санька, яких супроводжував смілий козак на прізвисько Швайка. Це прізвисько козак отримав не так, адже він неначе швайка впивався в тіла турецьких ворогів, та з азартом розправлявся з кожним, хто посягнув на землі українського народу. Період подій роману “Джура козака швайки” – це час, коли українські землі піддавались набігам турецьких загарбників, а внутрішні конфлікти та криза поглиблювалась через свавілля литовських та польських магнатів. Ідея роману “Джури козака швайки” – засудження зради, вірність, дружба, справжній патріотизм та любов до рідної землі та друзів. До основних проблем, які піднімаються у романі, можна віднести: Боротьба добра і зла (як всередині кожної людини, так і між людьми, країнами, національностями);Відносини людей до навколишнього середовища (зокрема тварин);Сила і занепад людського духу;Зрада та дружба між різними людьми, верствами населення;Проблема відносин між дорослими та дітьми (проблема батьків та дітей). Час подій у романі “Джури козака швайки” – 1487-1488Я якраз напередодні виникнення українського козацтва. Місце подій – Наддніпрянщина, село Воронівка. Композиція твору Роман складається з трьох основних частин: Втеча з дому;На козацьких островах;Джури вирушають у дорогу. Також, друга части складається з декількох частин, основні з яких (не всі, а тільки основні): На кам’яному острові;Тишкевич;Допит;Гонитва;Двоє серед степу;В гостях у Вирвизуба;Суд у плавнях;Козацькі розмови.Головні герої роману “Джури козака Швайки”Грицик та Санько. На момент твору їм обом по 12 років;Пилип Швайка – майстерний розвідник. У Пилипа є вірні союзники: кінь Вітрик і вовк Барвінок.Дід Кузьма;Рашит (татарин);Вирвизуб, Перепічка, Байлемів;Мокрина – мати дванадцятирічного Санька;Дід Кібчик;Онук діда Кібчика – Демко Дурна Сила. Також, в романі представлені такі негативні (антагоністи) персонажі, на фоні яких головні герої (протагоністи) бачаться перед читачем у більш гарній формі: Іслам Бек та Саїд Мурза – після битви у плавнях визнають власну поразку;Пан Кобильський та його слуга Тишкевич;ТатариПосил твору “Джури козака швайки” – це максимально близький переказ подій того часу. Автор намагається перенести на передній план не детальність історичних подій, а характери персонажів, щоб читач міг асоціювати себе з ними і, як слідство, співпереживати їм. Автор роману В. Рутківський намагається передати всю лицарську романтику того часу за до сильних, яскраво виражених негативних та позитивних образів. Фантастичні моменти твору допомагають передати ключовий посил (приручені вовки, наприклад) – український народ завжди буде прагнути до волі та незалежності, навіть якщо лише один козак залишиться проти цілої орди загарбників.
Тема: роздуми автора про божий дар, справжнє покликання людини. Ідея: кожна людина має самореалізуватися в житті. Художні засоби: Главное - ДЕЗИНФЕКЦИЯ! 99,9% защиты! Епітети: високі верхи, дитячі незамкнені очі, замала долоня. Метафора: пропекла борозну межи брів… Образи: ліричний герой, метафоричний образ зірки. Твір складається з восьми рядків. Римування: жив -очі – верхів ночі ⇒ перехресне (абаб). Метафоричний образ зірки набуває особливого звучання. Адже могло бути все буденним: «Може, так би невидимо й жив», та якось «липневої ночі впала зірка з високих верхів», коли ліричний герой ще був дитиною. І впала вона: «у дитячі незамкнені очі». А коли зірка «пропекла борозну межи брів», — це ніби остаточне закріплення дару, бо, за народним повір’ям, між бровами знаходиться так зване «третє око», воно є лише в людей, наділених особливими талантами. А те, що зірка «засіяла пам’ять золою», свідчить: віднині життя ліричного героя зміниться, він муситиме творити, бо «зола» не даватиме спокою: спалахуватиме, тлітиме, болітиме, і все це мусить бути виражено в божій іскрі — творах. Ліричний герой не зміг протистояти чи протестувати проти божого дарунку, він не міг навіть прикритися рукою, бо «долоня була замалою». Тож він ще з дитинства приречений писати, адже таке його покликання, такий дар він отримав із неба. Вірш зовсім невеликий за .обсягом, проте ємко й повно передає головну думку автора про самореаліза-цію людини. «Діва Обида…» Римарук аналіз Збірка – «Діва Обида». Жанр – медитація. У вірші розповідається про поєдинок над прірвою, який спричинює ще більш жорстокі поєдинки. Образи: Прірва – це образ смерті, образ темноти, чогось поганого, того, звідки вже немає вороття… Образ Діви Обиди – це духовний стан, стан речей та слів. Та водночас, це образ Діви Марії, матері Ісуса Христа. Складається вірш із шести катренів Римування – перехресне. Рима чоловіча. Віршовий розмір – тристопний дактиль (перша строфа). Друга строфа написана одностопним дактилем. Художні засоби: епітети: темні обидва, коханих облич, порвані сіті, траурна бинда, пекельних сторіч. риторичне питання: «Чом же ти ймення Обиди взяла, Діво Маріє?» діалектизм «бинда» (стрічка). Цей вірш змушує задуматися над людським життям, над тим, що треба в житті «годувати гарного вовка на своєму плечі», а поганого намагатися не підгодовувати, а навпаки, прогнати зі свого життя, аби не впасти у вічну прірву… «Радісно й покірно серед ночі…» Римарук аналіз Автор зображує священний вечір перед Різдвом. Віршовий розмір – п’ятистопний хорей. Рима жіноча Художні засоби: епітети – душі підземні, небесні, байдужі, гості довгождані, століття недоспані, метафори – голоси вибігають, провалитися в сон тощо. Радісно й покірно серед ночі вибігають голоси діточі навперейми вовочому виттю… Той, хто не сміється і не плача, – до божниці спиною: неначе прикликає предків на кутю. Він не має іншої мороки, він не чує – відчуває кроки: на снігу сліди! Та всі навспак… Де небесні, де підземні душі? Чом вони вдають, що їм байдужі музика і слово, мед і мак? У які глибини й високості йдуть повз нього довгождані гості? Скільки вже недоспаних століть, знаючи, що кожне з них – зимове, у поганськім беззаконні мови до божниці спиною стоїть? Голосіння вовче і дитяче… Той, хто не сміється і не плаче, провалився в сон, як у замет. Янгол схарапуджено літає, пошепки з холодних вуст читає: музика і слово…мак і мед…
Основна тема твору “Джури козака швайки” – це переказ пригод двох хлопчаків – Грицика та Санька, яких супроводжував смілий козак на прізвисько Швайка. Це прізвисько козак отримав не так, адже він неначе швайка впивався в тіла турецьких ворогів, та з азартом розправлявся з кожним, хто посягнув на землі українського народу.
Період подій роману “Джура козака швайки” – це час, коли українські землі піддавались набігам турецьких загарбників, а внутрішні конфлікти та криза поглиблювалась через свавілля литовських та польських магнатів.
Ідея роману “Джури козака швайки” – засудження зради, вірність, дружба, справжній патріотизм та любов до рідної землі та друзів.
До основних проблем, які піднімаються у романі, можна віднести:
Боротьба добра і зла (як всередині кожної людини, так і між людьми, країнами, національностями);Відносини людей до навколишнього середовища (зокрема тварин);Сила і занепад людського духу;Зрада та дружба між різними людьми, верствами населення;Проблема відносин між дорослими та дітьми (проблема батьків та дітей).
Час подій у романі “Джури козака швайки” – 1487-1488Я якраз напередодні виникнення українського козацтва. Місце подій – Наддніпрянщина, село Воронівка.
Композиція твору
Роман складається з трьох основних частин:
Втеча з дому;На козацьких островах;Джури вирушають у дорогу.
Також, друга части складається з декількох частин, основні з яких (не всі, а тільки основні):
На кам’яному острові;Тишкевич;Допит;Гонитва;Двоє серед степу;В гостях у Вирвизуба;Суд у плавнях;Козацькі розмови.Головні герої роману “Джури козака Швайки”Грицик та Санько. На момент твору їм обом по 12 років;Пилип Швайка – майстерний розвідник. У Пилипа є вірні союзники: кінь Вітрик і вовк Барвінок.Дід Кузьма;Рашит (татарин);Вирвизуб, Перепічка, Байлемів;Мокрина – мати дванадцятирічного Санька;Дід Кібчик;Онук діда Кібчика – Демко Дурна Сила.
Також, в романі представлені такі негативні (антагоністи) персонажі, на фоні яких головні герої (протагоністи) бачаться перед читачем у більш гарній формі:
Іслам Бек та Саїд Мурза – після битви у плавнях визнають власну поразку;Пан Кобильський та його слуга Тишкевич;ТатариПосил твору
“Джури козака швайки” – це максимально близький переказ подій того часу. Автор намагається перенести на передній план не детальність історичних подій, а характери персонажів, щоб читач міг асоціювати себе з ними і, як слідство, співпереживати їм. Автор роману В. Рутківський намагається передати всю лицарську романтику того часу за до сильних, яскраво виражених негативних та позитивних образів.
Фантастичні моменти твору допомагають передати ключовий посил (приручені вовки, наприклад) – український народ завжди буде прагнути до волі та незалежності, навіть якщо лише один козак залишиться проти цілої орди загарбників.
Подробнее - на -
Тема: роздуми автора про божий дар, справжнє покликання людини. Ідея: кожна людина має самореалізуватися в житті. Художні засоби: Главное - ДЕЗИНФЕКЦИЯ! 99,9% защиты! Епітети: високі верхи, дитячі незамкнені очі, замала долоня. Метафора: пропекла борозну межи брів… Образи: ліричний герой, метафоричний образ зірки. Твір складається з восьми рядків. Римування: жив -очі – верхів ночі ⇒ перехресне (абаб). Метафоричний образ зірки набуває особливого звучання. Адже могло бути все буденним: «Може, так би невидимо й жив», та якось «липневої ночі впала зірка з високих верхів», коли ліричний герой ще був дитиною. І впала вона: «у дитячі незамкнені очі». А коли зірка «пропекла борозну межи брів», — це ніби остаточне закріплення дару, бо, за народним повір’ям, між бровами знаходиться так зване «третє око», воно є лише в людей, наділених особливими талантами. А те, що зірка «засіяла пам’ять золою», свідчить: віднині життя ліричного героя зміниться, він муситиме творити, бо «зола» не даватиме спокою: спалахуватиме, тлітиме, болітиме, і все це мусить бути виражено в божій іскрі — творах. Ліричний герой не зміг протистояти чи протестувати проти божого дарунку, він не міг навіть прикритися рукою, бо «долоня була замалою». Тож він ще з дитинства приречений писати, адже таке його покликання, такий дар він отримав із неба. Вірш зовсім невеликий за .обсягом, проте ємко й повно передає головну думку автора про самореаліза-цію людини. «Діва Обида…» Римарук аналіз Збірка – «Діва Обида». Жанр – медитація. У вірші розповідається про поєдинок над прірвою, який спричинює ще більш жорстокі поєдинки. Образи: Прірва – це образ смерті, образ темноти, чогось поганого, того, звідки вже немає вороття… Образ Діви Обиди – це духовний стан, стан речей та слів. Та водночас, це образ Діви Марії, матері Ісуса Христа. Складається вірш із шести катренів Римування – перехресне. Рима чоловіча. Віршовий розмір – тристопний дактиль (перша строфа). Друга строфа написана одностопним дактилем. Художні засоби: епітети: темні обидва, коханих облич, порвані сіті, траурна бинда, пекельних сторіч. риторичне питання: «Чом же ти ймення Обиди взяла, Діво Маріє?» діалектизм «бинда» (стрічка). Цей вірш змушує задуматися над людським життям, над тим, що треба в житті «годувати гарного вовка на своєму плечі», а поганого намагатися не підгодовувати, а навпаки, прогнати зі свого життя, аби не впасти у вічну прірву… «Радісно й покірно серед ночі…» Римарук аналіз Автор зображує священний вечір перед Різдвом. Віршовий розмір – п’ятистопний хорей. Рима жіноча Художні засоби: епітети – душі підземні, небесні, байдужі, гості довгождані, століття недоспані, метафори – голоси вибігають, провалитися в сон тощо. Радісно й покірно серед ночі вибігають голоси діточі навперейми вовочому виттю… Той, хто не сміється і не плача, – до божниці спиною: неначе прикликає предків на кутю. Він не має іншої мороки, він не чує – відчуває кроки: на снігу сліди! Та всі навспак… Де небесні, де підземні душі? Чом вони вдають, що їм байдужі музика і слово, мед і мак? У які глибини й високості йдуть повз нього довгождані гості? Скільки вже недоспаних століть, знаючи, що кожне з них – зимове, у поганськім беззаконні мови до божниці спиною стоїть? Голосіння вовче і дитяче… Той, хто не сміється і не плаче, провалився в сон, як у замет. Янгол схарапуджено літає, пошепки з холодних вуст читає: музика і слово…мак і мед…