- Як, на вашу думку, автор ставиться до Сіроманця?

- Поміркуйте, чи розумів вовк хлопця. Обґрунтуйте свою думку,

- Чому до Чепіжного вовк ставився вороже, а для Сашка — став найкращим другом?

- Чи можна назвати Сіроманця хижаком? Обґрунтуйте свою думку

- Як складалися стосунки вовка з другорядними персонажами твору? Кого з них можнавважати прихильником вовка?

- Чи вважаєте ви Сіроманця — володарем лісу? Чому?

Настала нова пора. Земля, ніби полотно художника, з великих білих плям повільно перетворювалась на різнокольорову вкриту квітами та деревами картину. День, вигравши двобій з ніччю, займав усе більше часу, а знову повернене тепло м‘яко зігрівало. Це ж вона прийшла! Молода дівчина у чудовому вбранні та гарно прибраним назад волоссям. Люди назвали її весною та дуже раділи її приходу кожного року. Весела своїм теплим сонечком, та часом меланхолічна холодними дощиками.
Дерева, квіти, трави, ягоди, фрукти і ще багато чого подарує нам ця мила пані. Та згодом і їй доведеться піти, а нам лише чекати на нового гостя, що завітає так само несподівано, та принесе з собою не менш чудові дари

Надеюсь так норм

(by Unika)

Прочитавши роман Михайла Лермонтова «Герой нашого часу», я спочатку здивувався. Чому автор у заголовку назвав Григорія Печоріна героєм? Чесно кажучи, зовсім він не герой. Ніяких героїчних вчинків він не здійснював. Так, Печорін хоробрий, але з цього мало користі для інших, та й для нього самого. Убив на дуелі друга, викрав, а потім розлюбив дівчину Белу, затримав вбивцю. Печорін виявив багато сміливості, але героєм його не назвеш.

Потім я зрозумів, що головні слова в назві твору Лермонтова не «герой», а «нашого часу». Отака собі типова для епохи людина.

«Печоріни» жили не тільки за часів Лермонтова. Серед нас зараз теж є такі молоді герої. Печорину нібито нудно жити, хоча він дієвий та активний чоловік.Часто він чимось запалюється, наприклад, закохується в Белу або закохує в себе княжну Мері. Але скоро йому все набридає, і він шукає нових пригод, руйнуючи людські долі.

Від Печоріна іншим сама шкода. Страждають закохані в нього княжна Мері та Віра, гине Грушницкий. Зруйнована родина Бели: її батько убитий, брат зник, а її власний життєвий фінал трагічний.

Печорін не особливо цінує своє життя. Коли він в «Фаталісті» йде, щоб знешкодити козака-вбивцю, то насправді хоче «випробувати долю». Печорін хоче отримати від життя хоч якісь гострі відчуття.

Мені симпатичний Печорін. Він міцний духом, азартний, розумний та дотепний. Але він мимохідь грає чужими долями, почуттями. Герой все чогось шукає, але не знаходить надовго. Він не винен, звичайно. Але якщо чесно, мені б не хотілося зустріти на своєму шляху таку людину, як «герой нашого часу».

Объяснение:

это на тему Г«. Мій улюблений герой роману М.Лермонтова «герой нашого часу»