На мою думку, Батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.
По-перше, Батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають твоїм ментальним особливостям. Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.
По-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку Батьківщини. Прикладів цього в літературі сила-силенна. Чи не найяскравішим серед них є творчість Тараса Шевченка, зокрема його поезія «І виріс я на чужині…», у якій Кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «Дніпро та наша славная Вкраїна…». Глибинним розумінням патріотизму вражають «Кам’яний хрест» Василя Стефаника і «Волинь» Уласа Самчука, поезії Олександра Олеся та Євгена Маланюка.
Отже, Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. Це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.
Твір «Вихідний день у нашій сім’ї» Вихідні дні наша сім’я чекає з нетерпінням. Звичайно, провести їх можна по-різному в залежності від погоди, настрою, планів батьків. Я дуже люблю вихідні, нікуди не потрібно поспішати, можна відпочити з батьками, зустрітися з друзями. У неділю мама готує торт або запашні булочки, які всі з задоволенням смакують за чашкою чаю. Увечері вся наша родина збирається разом. Ми вечеряємо, складаємо плани на завтра, дивимося телевізор або читаємо. Іноді ми приймаємо гостей або йдемо гуляти. Всією сім’єю ми були в більшості музеїв і картинних галереях міста, та все ж багато чого ще треба побачити. Наприклад, минулої неділі ми пішли в Ботанічний сад. Ми бачили багато рідкісних тропічних рослин, які були в теплицях, бо наш клімат для них занадто холодний. Ми дуже приємно провели час. Часто всією родиною ми їдемо за місто, відшукуємо гарне місце в лісі або на березі річки. Ми беремо з собою їжу та влаштовуємо пікнік, граємо в різні ігри, плаваємо і загоряємо. Взимку ми катаємося на лижах на пагорбах недалеко від міста. Якщо випадає багато снігу ми ліпимо сніговика і граємо в сніжки, а іноді ходимо на каток. Але у вільний час кожен може займатися тим, що йому дійсно подобається. Деякі вважають за краще пасивний відпочинок. Вони розслабляються, дивлячись телевізор або читаючи книгу. Інші відпочивають активно: вони копаються в саду або займаються спортом як моя сім’я. Я отримую від вихідних днів масу задоволення.
По-перше, Батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають твоїм ментальним особливостям. Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.
По-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку Батьківщини. Прикладів цього в літературі сила-силенна. Чи не найяскравішим серед них є творчість Тараса Шевченка, зокрема його поезія «І виріс я на чужині…», у якій Кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «Дніпро та наша славная Вкраїна…». Глибинним розумінням патріотизму вражають «Кам’яний хрест» Василя Стефаника і «Волинь» Уласа Самчука, поезії Олександра Олеся та Євгена Маланюка.
Отже, Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. Це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.