1. Втечу.. - Остап до Соломії, коли прощається з нею
2. Бунтар... - цитата: пан біга по хаті, мов скажений. "Бунтар, кричить, гайдамака! " А розказує про це Остапові Соломія, тому відповідь двояка, хоча я більше схиляюсь до відповіді "пан"
3. Тікаймо звідси- цитата: А паня біла, біла, трясця трясе її, а вона руки заломила та: "Ромцю, каже, тікаймо звідси, бо ті хлопи заб'ють нас, як мого дідуся в Умані..." Знову ж таки - це розказує Остапові Соломія
4. Ну, хай тебе боронить.. - Соломія, коли прощається з Остапом
5. Не так мені страшно ляха...- Остап до Соломії
6. З живого шкуру здеру... - пан, коли лютував на Остапа
7. За Дунай, у Січ - Соломія, коли догнала Остапа
8. Пропадай воно все..- Соломія, коли втекла вслід за Остапом
9. Шукай тепер пане - Соломія, коли втеклаа вслід за Остапом
10. Хіба я боюся смерті - Іван Котигорошок
11. Бодай ти запалася - Остап, коли перебрався на турецькі землі
12. Як живий буду..- Остап під час марення у плавнях
Це опис дівчини-заробітчанки з твору Г.Тютюнника "Климко" , яка продвала на базарі в Слов"янську свою хустку.
Пояснення:
Цитата: Біля крайньої тачки на дерев'яних колесах стояла дівчина, з напуском на очі зап'ята старенькою чорною хустиною. Вона тримала в руках чепурно, квітка до квітки складений букет чорнобривців. На плечах у неї була ще одна хустка - велика, у веселих червоних та зелених квітах, а темно-вишневі шовкові китиці ледь не торкалися землі. Щоки у дівчини були перепнуті по-старечому, навкіс, як у хворої на зуби, а маленькі тонкі пальці, що тримали квіти, тремтливо перебирали зелені стебельця.
Відповідь:
1. Втечу.. - Остап до Соломії, коли прощається з нею
2. Бунтар... - цитата: пан біга по хаті, мов скажений. "Бунтар, кричить, гайдамака! " А розказує про це Остапові Соломія, тому відповідь двояка, хоча я більше схиляюсь до відповіді "пан"
3. Тікаймо звідси- цитата: А паня біла, біла, трясця трясе її, а вона руки заломила та: "Ромцю, каже, тікаймо звідси, бо ті хлопи заб'ють нас, як мого дідуся в Умані..." Знову ж таки - це розказує Остапові Соломія
4. Ну, хай тебе боронить.. - Соломія, коли прощається з Остапом
5. Не так мені страшно ляха...- Остап до Соломії
6. З живого шкуру здеру... - пан, коли лютував на Остапа
7. За Дунай, у Січ - Соломія, коли догнала Остапа
8. Пропадай воно все..- Соломія, коли втекла вслід за Остапом
9. Шукай тепер пане - Соломія, коли втеклаа вслід за Остапом
10. Хіба я боюся смерті - Іван Котигорошок
11. Бодай ти запалася - Остап, коли перебрався на турецькі землі
12. Як живий буду..- Остап під час марення у плавнях
Пояснення:
Відповідь:
Це опис дівчини-заробітчанки з твору Г.Тютюнника "Климко" , яка продвала на базарі в Слов"янську свою хустку.
Пояснення:
Цитата: Біля крайньої тачки на дерев'яних колесах стояла дівчина, з напуском на очі зап'ята старенькою чорною хустиною. Вона тримала в руках чепурно, квітка до квітки складений букет чорнобривців. На плечах у неї була ще одна хустка - велика, у веселих червоних та зелених квітах, а темно-вишневі шовкові китиці ледь не торкалися землі. Щоки у дівчини були перепнуті по-старечому, навкіс, як у хворої на зуби, а маленькі тонкі пальці, що тримали квіти, тремтливо перебирали зелені стебельця.